У Міжгайцях на Самбірщині поселили фазанів для королівського полювання,

SambirWZ
230

У Міжгайцях на Самбірщині поселили фазанів для королівського полювання,

а журналіст «Високого Замку» уперше в житті побачив, як в одну мить летить у безвість 35 тисяч гривень

Мисливець Володимир Ковалів з Міжгайців замовив нашу газету на незвичайну подію: випускатимуть в дику природу фазанів. У багатих, як відомо, свої причуди і особливо дивуватися не доводиться. Хоча, признатися, не до кінця збагнув суть справи, але рівень представництва був на рівні заступника голови райради Самбірщини Андрія Бобака. Він теж мисливець, але, признався, не стріляє…

У визначеному місці нас уже чекали полювальники, які скромно назвали себе «Ковалів і компанія». В очікуванні на головний товар – фазанів, з задоволенням послухав мисливські небилиці і власне розповідь про птахів, яких на Самбірщині ще нема. Уявити тільки, виявляється, дичина в лісі – це вам не просто дичина, це стратегічний запас харчів на випадок війни. Тобто, якщо не буде що їсти, то бідний народ піде до лісу. На наше запитання: а якщо нічого не вполюєш, почули відповідь, що голодний і руками зайця упіймає. Одного разу гурт наших шанувальників постріляти поїхав у Мостиський район на фазанів. Там є цілі угіддя, які мають своїх господарів. Щоправда, улов був не конче вражаючим, але хлопці залишили собі приємні враження і вирішили завести таку ж пернату дичину у себе. Ідея загалом припала до душі, але ідея потребує грошей. Здавали відповідно до своїх статків. Один пан директор витягнув з гаманця аж 5 тисяч гривень… Як наслідок, потрібних 35 тисяч нашкребли. І акурат в неділю зійшлися, аби прийняти птахів, які везли аж з Хмельницького. Там є чоловік, який розводить фазанів і продає. Ми перепитали пізніше, чи є попит на такі «делікатеси»? Є! Недавно вивезли 200 штук під Житомир. А у Хмельницькому критий вольєр для розведення птиці – 5 гектарів. Гостям Самбірщина припала до душі і хочуть відкривати у нас свій філіал.Наші мисливці гідно стрічали пернатих гостей, наробивши їм з десяток годівниць з кукурудзою, вівсом, пшеницею, ріпаком. Усього на «столах» було повно, але наших відразу застерегли: не перегодовуйте, нехай самі собі харч шукають, бо коли звикнуть до щедрих годівниць, то далеко від них не відступатимуть. Влітку, каже Володимир Ковалів, не треба буде з городів колорадських жуків збирати, бо фазани – чи не єдині створіння, які ними харчуються. Ще одне цікаве з життя птахів. Виявляється, один фазан може мати від 4 до 7 самок – наче султан в гаремі. Так вони сім’ями і живуть, і плодяться. Хоча мисливці називали благородних птахів курками, а главу родини – півнем. Чи то їм так простіше, чи важко вимовляти слово фазаниха, але так є. Фазани бояться соколів, лисиць, куниць і навіть домашніх котів. Фахівці від фазанів твердять, що кіт може піти з дому на півтора кілометра, а якщо застукає таку поживу, то може внадитися на полювання. До слова, тих птахів, яких випустили в неділю, стріляти ще не можна, чекатимуть на виводок. А влітку ще мають докупити молодняк. Володимир Ковалів розповів нам, що просив когось із товариства мисливців і рибалок, аби зафіксували величну подію, а пан йому відповів: фазани – це добре, але полювати на них можуть усі, незважаючи на те, чи давав гроші, чи ні. Трохи нечесно, але що вдієш. Це так само, як орендар має своє озеро, доглядає за ним, купує молодняк і корм, але ловити мають право усі. Тим не менше, Володимир Іванович трохи засмучений від цього і авторитетно ствердив, що наразі полювати на птицю не можна, але якщо комусь таки заманеться, то може проткнути шину в машині нечесного полювальника. Оце пристрасті!

І настала та радісна мить, коли почали випускати фазанів у дику природу. Пан, який приїхав з Хмельницького, попросив наш гурт невігласів відійти подалі, бо птахи невідомо куди можуть злетіти, навіть на голову. Ми чемно послухали і зі спеціальних кліток нарешті почали вилітати фазани. Хтось вгору, хтось вбік, хтось по землі побіг. Мені одразу стало цікаво, як вони з таким броунівським рухом потім зустрінуться. Ну, той же півень як знайде своїх дружин? Мене заспокоїли. Виявляється, фазани видають специфічні звуки і потім знаходяться. Між іншим, більше, ніж на кілометр вони не розлітаються. Тобто, як випустили їх в Міжгайцях, там вони і житимуть, і плодитимуться. В рік є два виводки по 10-15 штук. Виживає до вісімдесяти відсотків дітей… Коли фазани розлетілися в усі боки, я упіймав себе на думці, що жодного разу не бачив, як швидко летить у безвість 35 тисяч гривень. Причому, вони так цікаво летять, що поцілити у них дуже непросто. Як ті мисливці потім стрілятимуть, поняття не маю. Більше того, їх навіть побачити у траві непросто, бо вміють себе маскувати. Бувалі мисливці твердять, що коли йдуть угіддями, то не бачать птахів, аж потім з-під ніг можуть випорхнути.

Ми ще годину тішилися одні одними, хвалилися гарною ідеєю, але за увесь той час я більше не побачив жодного фазана. Кажуть, що десь у травах поховалися, може й так… Але отримав масу задоволення від того, що отримали задоволення інші.

Роман ІВАНЧУК.

І трішки не в тему

 

Проїжджаючи повз колишню лікарню у Міжгайцях, відчули, що душа крається: добротна будівля стоїть пусткою. Ми розуміємо, що медицину спіткала оптимізація, але майно пропадає. Навіть дерево звалилося на покрівлю, а прибрати нікому. Волебаранецька ОТГ мала б припильнувати, що там діється, чи шукати нових господарів.

Вас це може зацікавити