У Рудках бояться ховати на новому цвинтарі, щоб покійник… не потягнув за собою усю родину
Ще восени, акурат перед виборами у Рудківську об’єднану громаду, в містечку освятили територію під новий цвинтар. Той, що у центрі міста, уже не здатний приймати усіх і ця проблема уже надто давня. Нарешті вдалося знайти шмат поля – далеченько, щоправда, але куди діватися. Пізно восени ми перепитали у одного рудківчанина, чи уже ховають на новому місці, і почули: ні, бо хтось начебто ще зберігає місця на попередньому кладовищі, хтось тулиться до старих могил як може, а насправді, ховають уже біля людських парканів.
Минулого тижня ми натрапили на сайті Захід-нет на цю проблему і вирішили й собі не мовчати. Здається, «фішка» публікації зводилася до того, що це, мовляв, піар-акція народного депутата Ярослава Дубневича, який приїжджав на освячення 1.6 гектара землі під новий цвинтар. Те, що приїжджав – факт, бо якраз він і «пробивав» територію на рівні Києва, адже треба було міняти призначення ділянки, виготовити купу документів. Зрештою, поставили крапку у дуже давній проблемі. А втім, пан Дубневич так часто буває на наших теренах, що його приїзд тоді у Рудки геть не виглядав сенсаційним.
В інтерв’ю Інтернет-виданню Іван Кольцьо, який керував раніше житлово-комунальним господарством міста, стверджує: за три місяці тут не зробили нічого, вся ця поспішна показуха була організована під вибори ОТГ. «Якщо на місяць помирає 5 людей, або й більше, то ховають і далі на старому цвинтарі», – пояснив активіст. Ґрунтові води з кладовища стікають прямісінько у криниці та на городи сусідів. Санітарно-захисна зона існує хіба на папері, хоча, як відомо, згідно з санітарними правилами, відстань від місць поховання до житлової забудови має бути не менше 300 м. А ще у статті йдеться про те, що документи на нову ділянку за містом досі в процесі оформлення, а мер Іван Лозинський сказав буквально таке: «Я думаю, десь із березня священики озвучать по церквах, що почнемо захоронення на новому кладовищі. Люди звикли, що цвинтар є в центрі і важко їх переконати».
Ми вирішили потурбувати з цього приводу депутата обласної ради Володимира Шведу, який щиро опікується Рудками. І розпочали з того, чому досі міський голова не впорядкував документацію? Принаймні, цей момент нас чи не найбільше вразив. Володимир Богданович назвав такі звинувачення маячнею і пригадав, що окремі активісти, які колись займалися житлово-комунальною господаркою, навіть не пішли на толоку на новий цвинтар разом з усіма чистити ділянку… А проблема «заселення» нової території не в документах і навіть не у тому, що далеко від центру, а в іншому. Ніхто з родичів не хоче розпочинати. Нам довелося чути про такий забобон: хто, мовляв, першим там ляже, той потягне за собою усю родину. От люди й перелякалися. В Рудках з’явився жарт: якби першим поховали якось безхатька без роду-племені, то й проблема знялася б. Володимир Шведа додав, що був намір попросити санепідемстанцію, аби та заборонила взагалі ховати в центрі міста. Але й ця заборона була б незаконною. Зрештою, рудківчани на старому кладовищі пригледіли собі місця, хоча ці місця подекуди «у два поверхи» чи біля людських парканів. Є ще одна тема: дехто з місцевих твердить: не будемо на новому ховати родичів, бо огорожі нема. Але, підкреслив пан Шведа, держава не виділяє кошти на цвинтарні огорожі, це має бути ініціатива священиків та громад.
Роман ІВАНЧУК.