У селі Василя Курія дерев’яні ворота змінили на металеві

Гріхом не підтримати добру справу, яку у Лопушанці-Хоминій зробили старші хлопці і для себе, і для майбутніх футболістів. На сільському стадіоні встановили металеві ворота, а місцеві ентузіасти радісно прозвітували, що ера дерев’яних воріт минула.

КАЖУТЬ, що про цю подію – встановлення надійної брамки, мріяли півстоліття, пройшовши шлях від паличок на пасовиську до дерев’яних воріт, і лише нашому поколінню поталанило втілити мрію у життя – встановили металеве диво. Молоді ґазди десь роздобули трохи труб, цементу, зварювальний апарат і подарували селу день роботи. Кажуть, що майстри потім мали трохи клопоту зі своїми дружинами, мамами, тещами, які так і не збагнули, що копати бульбу – це добре і корисно, але ворота на стадіоні – це вічне. У соціальних мережах стали питати в автора посту, депутата райради Василя Курія, чому не дерев’яні? Дурне питання – у нас пан Василь значиться як борець з крадіями лісу і тому дозволити собі стирити деревину навіть на футбольне поле – значить випадати з концепції. Зважаючи на поважність події, маємо за честь поіменно назвати усіх, хто причетний до лопушансько-хоминської ініціативи – Назар Наливайко, Тарас Наливайко, Назар Євчак, Андрій Демко, Олег Шпак, Василь Бучкович, Роман Курій, Степан Курій, Микола Курій, Юрій Саджак, особлива вдячність Миколі Дубравському, який, незважаючи на дозрілу бульбу, два дні варив ворота… Вважаємо, що добра ініціатива вартує наслідування і будемо чекати, що й інші села підуть тим же шляхом і самі собі облагородять стадіони чи інші об’єкти.

Роман ПОГОНИЧ.