У середніх школах, незважаючи на кількість учнів, мусить бути медпрацівник
Пам’ятаю зі свого дитинства – в школі була медсестра. У моїй Десятій в Самборі медициною керувала Катерина Василівна СЮМА, яка опікувалася цілими поколіннями випускників. Відповідала за наше здоров’я, шукала у волоссі всяку живність, перевіряла, чи обрізані нігті, пильнувала, чи смачну їжу нам в їдальні давали, робила всілякі прививки, як нині пам’ятаю – манту, організовувала щорічні профілактичні медогляди.
У ШКОЛУ приходили лікарі і усіх нас бадали. Ми любили ті дні, бо не треба було сидіти на уроках. Або не любили – бо медики таки могли знайти якусь болячку. Це тепер профілактичні огляди звелися до абсурду. Напередодні початку нового навчального року батьки шикуються у величезні черги в дитячій поліклініці, бо треба довідку… Катерина Василівна була дуже авторитетною людиною в учнівському колективі. Лише вона могла звільнити від уроків будь-кого, якщо щось заболіло. Або не звільнити… Пригадую, мій однокласник перед контрольною вирішив сачканути. Прийшов у медпункт, сказав, що зле чується. Медсестра дала градусник, а Ігор вирішив собі «накрутити» градусів. Перестарався і дотягнув до 41. Дістав шлангом по плечах і пішов писати контрольну… Особливо Катерина Василівна пильнувала тих дітей, у яких були хронічні болячки… Все це спогад про те, що колись про здоров’я дітей таки дбали. Це уже потім виникли колізії на кшталт того, скільки треба мати у школі дітей, щоб утримувати медсестру? Школи, особливо у селах, малокомплектні, тому медиків скорочували. А одного разу виникла дивна ситуація: медсестер скерували на «біржу праці», позаяк не могли визначитися, хто має утримувати медиків – бюджет медицини, чи бюджет освіти? Ми тоді зі сторінок газети захищали медпрацівників від наглих скорочень, бо хто б тоді дітьми опікувався. Навіть аргумент придумали: якщо на стадіоні бігає 22 футболісти, то медик мусить бути. А якщо у школі кілька сотень дітей воднораз – то не треба?
Хоча, здається, щось та міняється на краще. Днями Любов ВОЙТКО зі Самбірського відділу освіти розповсюдила Урядову постанову «Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів закладів загальної середньої освіти», яку розробило Міністерство охорони здоров’я. Головний санітарний лікар України Віктор Ляшко дав свій коментар: «У кожному закладі загальної середньої освіти, незалежно від форми власності, має бути медичний працівник. Учні повинні бути забезпечені постійним моніторингом стану здоров’я. Відповідно до затвердженого Порядку, медичне обслуговування може здійснюватися медичними працівниками, які входять до штату таких закладів освіти. А у разі відсутності у закладі освіти медичного працівника, можна укласти договір із будь-яким закладом охорони здоров’я про медичне обслуговування».
Крім того, за словами головного санітарного лікаря, медичне обслуговування саме в закладі освіти передбачає здійснення контролю за своєчасністю проходження профілактичного медичного огляду та вакцинації, проведення просвітницької та консультативної роботи серед учасників освітнього процесу щодо здорового способу життя, турботи про психічне здоров’я, виховання здорової дитини, інформування з питань вакцинації, профілактики інфекційних та неінфекційних захворювань, збереження репродуктивного здоров’я, протидії поширенню серед учнів звичок, небезпечних для їхнього фізичного та психічного здоров’я. Тобто, все те, чим займалася Катерина Василівна, повертається у навчальні заклади.
Ми хіба уточнили у Любові Войтко, чи є якісь обмеження, скажімо, кількості учнів, і в якому штатному розписі буде медпрацівник? Кількість учнів, почули у відповідь, значення не має, а рішення про те, чи буде це штатний працівник школи, приймає засновник. У нашому випадку – місцева рада громади.
Роман ПОГОНИЧ.