Ферма, на якій форель плаває
НАСТУПНА наша зупинка у Волі Блажівській у Галини та Мирона Гаврилівих. Господаря, на жаль, не застали удома, бо поїхав у бізнесових справах в Самбір, тому з господаркою знайомила пані Галина.
Мають на обійсті відпочинковий будиночок зі сауною для гостей. Та найбільша гордість подружжя – рибна, я б сказав, ферма. Вирощують форель, продають. Таке собі сільське підприємство. Форель – то вам не хек, то риба вибаглива, потребує постійно свіжої води та кисню. А ще вона дуже смачна і далеко не кожен може дозволити собі таку розкіш на пательні. Оптові покупці хочуть брати за безцінь, але в такому випадку це буде уже не бізнес, а доброчинство… Озеро з фореллю бачив уперше. Як тільки пані Галина кинула на плесо жменю корму, відразу і зграя звідкись взялася… Дуже цікаво за ними спостерігати. Поки Микола Аннич розповідав пані Галині, що держава відшкодовує гроші на купівлю малька, староста Володимир Пукаляк, оглядаючи господарку Гаврилівих, просто констатував факт: якби ви знали, як ці люди тут важко наробилися, аби дійти до таких статків… Справді, без праці нічого не буде і, якщо у нас буде побільше таких Гаврилівих, то і бідності поменшає. Треба лиш навчитися давати собі раду…
Мені пригадалася ситуація в одному сільському магазині, коли вранці зайшов туди за цигарками. Сидять чотири кремезні молодики, п’ють пиво, а продавчиня потішилася уголос тим, що це її постійні клієнти, які не ходять на роботу, бо нема такої роботи, за яку б їм добре платили…
Роман ІВАНЧУК.