«Хабар» з багатьма невідомими

У цій публікації, зізнаємося відразу, буде багато слів типу «начебто», «буцімто», «подейкують», позаяк офіційних коментарів обласної поліції і досі нема. Радше всього, їх і не буде, бо те, що сталося в комунальному підприємстві «Об’єднане», наразі на здоровий глузд не налазить.

БУДУ послуговувати висловлюваннями очевидців, бо інших джерел інформації нема. Так ось, вранці на територію комунгоспу приїхала автівка, яку придбало підприємство для потреб міста. А відразу за нею – група правоохоронців. Браму зачинили, щоб нікого не пускати і не випускати, усім наказали зберігати спокій. З гурту чоловіків відділився один і пішов у напрямку контори. Глядачі помітили, що у нього було щось на зразок барсетки. Через якийсь час повернувся уже без сумочки і люди здійняли галас, мовляв, куди зникла барсетка. Вона справді кудись зникла і, до слова, очевидці твердять, що її так ніхто і не знайшов. Не виключено, там були якісь мічені гроші, що начебто були призначені керівнику «Об’єднаного» Роману Затварському, проте, чоловік їх в очі не бачив – не те, щоб торкатися. Куди пропала сумочка, важко сказати, але якщо той чоловік, який йшов у контору, приїхав разом з правоохоронцями, то у нього і треба питати, а він начебто зник невідомо де… Контору перетрясли, щось шукаючи і створюючи нестерпний  мікроклімат. Опріч того, поліціянти ретельно обшукали нову машину, але безрезультатно. У глядачів з’явилася підозра, начебто шукали відкат покупцю – комунальному підприємству від підприємця з Київщини, який ту автівку продав. Парадокс, але про які відкати може йти мова, якщо техніку придбали за усіма сучасними законами і через систему «Прозоро». Ніхто нічого нікому не винен. І чому взагалі мав бути хабар у розмірі 100 тисяч – наче десятина? Коли справа з «хабарем» накрилася мідним тазом, правоохоронці почали вилучати документи, які стосуються ввезення у місто чужого сміття, придбання техніки. Подейкують, цього ж таки дня обшуки були у ратуші, а потім (не знаю, чи то правда, чи фантазії), але начебто хтось вліз до помешкання мера Юрія Гамара і там поперекидував речі. Сам Юрій Петрович на той час був у відрядженні… Не збираюся диктувати правоохоронцям, що вони мають робити, але один з фактів убив. Мало того, що вони пішли на квартиру пана Затварського, вони увірвалися і до помешкання його тещі, яка мешкає на території району. Начебто, двері вибили… Чи так мають входити у хату – не беруся твердити, але двері не мали б падати жертвою. Та грім з ними – дверима, хоча це не 37-й рік, але гірше, що після «нападу» на обійстя, де живе пенсіонерка, у неї стався серцевий напад і жінка була змушена звернутися до лікарів. А що ви думаєте – це ж неабиякий стрес. Не знаю, що шукали, але, подейкують, нічого, що б їх потішило, не знайшли… Як та ситуація відіб’ється на здоров’ї жінки, не знаю, хто має їй компенсовувати моральні збитки – теж не знаю… Але знаю точно, що так не має бути.

Зараз скажу те, що у принципі не мав би казати, але й мовчати не можу. В сім’ї Затварських сталася непоправима втрата – померла їхня єдина донька і, як батько, так і мати єдину розраду у тому житті, яку знайшли, то в роботі. Роман Богданович сповна віддав себе господарці міста і я не чув нарікань на нього. Мені здається, що ця сім’я не бачить щастя у великих грошах, тому, знаючи пана Затварського багато літ, можу твердити – не вірю, щоб полетів на «неправомірну вигоду». Більше того, він практично усе життя працював у в’язницях на керівних посадах і, мабуть, добре знає як пенітенціарну систему, так і правоохоронну. Щоб «купити» його провокацією хабара, треба бути великим мастаком.

Далі –  людський поголос твердить, що постанова суду на обшук була датована двадцятими числами червня. І обшуки мали стосуватися ввезення у місто сміття. То тоді питається в умові задачі – до чого тут підозра «хабара», барсетки і навіть майбутні пойняті – один мешканець Турки, інший – зі Самбора. Ну, зі Самбора – ще можна якось зрозуміти, а що тут робив турківчанин? Знаєте, всі ці моменти свідчать про те, що задумка правоохоронців провалилася. До слова, місцеві прогнозувальники кажуть, що упіймавши облизня, система просто так у спокої Самбір не залишить і однаково буде щось шукати. Хтось може потрапити під «мітлу»… Ті ж аналітики допускають, що насправді система хотіла не Затварського ударити, а міського голову… Не знаю – якщо хотіла, то нехай би била, але навіщо псувати життя Роману Затварському та його сім’ї? І де гарантія того, що якась барсетка не з’явиться ще у якомусь кабінеті?

Йдемо далі. Минулого четверга у ратуші зібралися депутати на погоджувальну раду і не могли «об’їхати» теми Затварського. Прибув керівник департаменту ЖКГ Львівської ОДА Назар Романчук і він підтвердив, що рішення суду на обшуки стосувалися закупівлі техніки, ввезення сміття у місто і, не виключено, вини у всьому цьому мера…  Тепер стоп, панове львів’яни, ви самі просили приймати, ви самі упрошували депутатів дозволу, а тепер ще й Самбір у чомусь винен, тепер комунальників будуть трясти? Якось воно не зовсім чесно – ми вам руку допомоги, а ви нам – обшуки. Ні, я нікого не хочу вигороджувати і якщо є якісь порушення, то нехай винуватці несуть покарання, я просто про моральний бік справи… Подейкують, начебто міський голова до з’ясування обставин припинив прийом чужого непотребу. Правоохоронці вилучали усі «сміттєві» документи і їм видавали усе, що хотіли – нехай перевіряють, нехай переважують чуже сміття на нашому полігоні.

І останнє. Якесь дурнувате відчуття охоплює останнім часом – судячи з повідомлень у ЗМІ, найбільші корупціонери області живуть та працюють на окрузі Андрія Лопушанського. «Снаряди» від правоохоронців лягають по всій території, починаючи від Сколе – там мер знову попався на хабарі, Турки – проблеми з придбанням сміттєзбірної машини, кримінальне провадження – справа в суді, Старий Самбір – міський голова, купівля сміттярки, голова Старосамбірської райдержадміністрації – підозра в отриманні хабара, Самбір – удар по найближчому оточенню влади, яка пильнує господарку міста. Щось все це надто підозріло виглядає…

Люди, звичайно, люблять, коли лапають корупціонерів, але у нас чомусь хочуть злапати чи навіть посадити до цюпи не тих, які вгорі, а тих, що на долах…

Роман ІВАНЧУК.