Хирів повернув собі забуті імена просвітителів

А скільки ще їх у інших містах та селах досі чекає якщо не на меморіальну таблицю, то просто на добрий спогад

У неділю було відрядження у Хирів з нагоди цікавої та пам’ятної події –на фасаді місцевої середньої школи урочисто відкрили меморіальну таблицю, присвячену Митрополитові Андрею Шептицькому, просвітнику та редактору Дем’яну Гладиловичу та археологу Ярославу Пастернаку. 

НАГАДАЄМО, ще юний граф Роман Шептицький, перебуваючи в Хирові в Колегіумі, прийняв рішення про вступ до монастиря і з цього розпочалася його благородна  душпастирська діяльність. Ярослав Пастернак– всесвітньо відомий вчений-археолог, дослідник Галицької Трої, першовідкривач багатьох безцінних пам’яток української історії й культури. Народився у Хирові.

У містечку похований і Дем’ян Гладилович, який був засновником часопису «Діло», що на той час мав величезний вплив на Галичину, ученим, педагогом, просвітником. Батьки Я. Пастернака й Д. Гладиловича свого часу були священиками на парафії в Хирові. Ось цим трьом постатям, якими маємо право пишатися, які навіки мають увійти в історію, аби, не дай Боже, не забулися, і встановили меморіальну таблицю. Фінансовий бік справи взяв на себе керівник «Еко-оптіми», яка крутить на Старосамбірщині вітряки, Максим Козицький, який перед тим почув вагомі аргументи громадського діяча зі Старосамбірщини Олега Паски… Мушу сказати і про такий момент: як Олег Паска, так і багато вихідців з наших теренів, які давно живуть не тут, але так щиро люблять свій край, що вкладають багато зусиль і коштів, аби піднімати для нас наші пласти історії та повертати сучасникам забуті імена тих, які колись творили історію… Своє товариство вони назвали «Старосамбірщина-3000».

Місцева активістка Ганна Гащак дослідила імена знаменитостей і вирішила, що не можна обійтися окремими статтями, а треба повернути Хирову та Галичині імена сподвижників. Її дослідження доповнили і юні шанувальники історії Соломія Вахович, Софія Гунько, додавши і свої висновки та зумівши на обласних конкурсах переконати авторитетне журі, що їхня робота варта уваги. Студенти Львівської Академії мистецтв Ілля Липків та Соломія Андрушків вивершили задум хирівчан у меморіальну таблицю.

Далі мав би описати все те дійство, яке відбулося після Богослужіння біля церкви та школи – а це, по суті, одне подвір’я, але сталося так, що усього цього з поважних причин не чув і не бачив. У нашому товаристві був знаний на Старосамбірщині видавець, журналіст, громадський діяч Мирон Іваник. Ми ще дорогою до Хирова затіяли теми збереження історичної пам’яті, а приїхавши на місце урочистостей, мусили довершити перемовини. Так ось, на думку пана Мирона, і з цим не можна не погодитися, такі постаті як хирівські Гладилович, Пастернак чи Шептицький, є у кожному селі та місті. Добре, що знайшлася Ганна Гащак, яка відкрила Хирову ці імена, але хто відкриє іншим населеним пунктам їхніх героїв, просвітителів, священиків, знаних педагогів. Ми дійшли висновку, що скрізь є небайдужі люди, які мусять тішитися не тільки шкільними годинами, весіллями чи похоронами, якимись буденними радощами, а й бути хранителями історії. На думку пана Іваника, практично кожна родина у нашому краю має тих предків, які щось корисне зробили. От цікаво було б, аби кожен учень у кожній школі отримав завдання від учителя описати свій рід. Ми собі подумали, що над цим домашнім завданням будуть думати і батьки, і дідусі та бабусі, аби написати щось таке, аби перед сусідами не було соромно… І усі ці розповіді, коли їх скласти воєдино, потім стали б цілою історією села чи міста. А раптом вийде щось надзвичайне… Можна допустити, що знайдемо поміж собою невідомих героїв. Імена тих, кого уже повернули у Хирів минулої неділі, відомі, давайте шукати інших, бо, як твердить банальна житейська мудрість, перевірена віками, що тільки той вартує доброго майбутнього, хто пам’ятає свою минувшину і шанує тих, хто її творив. А Мирон Іваник додав, що без містечкового патріотизму не може бути патріотизму українського…

Роман ІВАНЧУК.