«Хочу зайняти місце свого дядька…»

SambirWZ
233

«Хочу зайняти місце свого дядька…»

Ореста Янушевича знають усі, бо багато літ директорував у Новокалинівській школі, мешкає у Корналовичах. Так би мовити, авторитет. Недавно завітав до офісу «Високого Замку». Ми любимо з ним посидіти, бо є що згадати, є чим з минулого пишатися, але цього разу зробили виключення – говорили про майбутнє…

 

 

НУ, НАЙПЕРШЕ, у сім’ї Янушевичів поповнення – Орест Михайлович, незважаючи на ще діяльний вік, став прадідусем. І це справді велика радість. А по-друге… Наш гість показав «витяг» зі сайту Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. На знимці – юнака-військового вітають його наставники і дякують за те, що успішно пройшов певний курс навчань, максимально наближених до бойових умов. Цей хлопчина – онук Ореста Михайловича Юрій Усятівський. До четвертого класу був під пильним наглядом дідуся-директора, а потім його батьки перебралися у Дрогобич. Це ще одна гордість та радість пана Янушевича і… його майбутнє. Знаєте, у цій історії захоплює інший факт: в Україні уже багато років триває війна, а юнаки однаково йдуть у військові навчальні заклади, заздалегідь знаючи, що жорстокий ворог – Росія, так просто не вступиться з рідної землі і хтозна, чи не доведеться і їм захищати на сході свою Україну. Орест Михайлович згадує той день, коли Юрка зарахували на науку. Був разом з онуком у Харкові і чув, як ректор запропонував абітурієнтові йти не на вертольоти вчитися, а на військові літаки – це уже вищий пілотаж. Мовляв, добре склав іспити, до фізичного гарту претензій нема. Але Юрко відповів: «Ні, йду на гвинтокрили, бо мій дядько на них літав і загинув в Афганістані. Хочу зайняти його місце…» (Офіцер Володимир Вороняк, який жив в Бабино, загинув смертю хоробрих, виконуючи інтернаціональний на той час обов’язок). Генерал не перечив, а просто по-батьківськи обняв юнака…

Ось таке майбутнє у нас…

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар