Храм Книги, який збудувала Віра Яківна

SambirWZ
0

Храм Книги, який збудувала Віра Яківна

От чомусь так трапляється, що всілякі погані новини витісняють на задвірки газетної уваги простих і щирих людей, які багато літ скромно і чесно виконують свою роботу. Нині ми розповімо про Віру Яківну Буцу – заступника директора Самбірської Центральної бібліотечної системи по роботі з дітьми. Інакше, як авторитетом її не називають. Недавно вона відзначила свій ювілей, а для нас гарна нагода поговорити про людину, яка усе життя віддала роботі з книгами та читачами. 

Рано залишилася сиротою, та попри недитячі клопоти, улюбленим заняттям було читання книг, бо змалку наслухалася бабусиних казок, цікавих розповідей, а хотілося знати все більше і більше. Дитяче захоплення привело у Самбір-ське  культосвітнє училище, а вже потім самостійна робота у  великому селі Воютичі. Тамтешні мешканці, а особливо дітвора, потягнулися до книгозбірні, бо Віра Яківна уміла зацікавити їх книгою. Жоден захід у селі не обходився без участі сільської бібліотеки. А з часом її книгозбірня стала найкращою у районі. З’явилися перші грамоти, подяки і не тільки від місцевої влади, а й Міністерства культури, обласного управління культури. Ну, зрозуміло, стала у селі своєю, більше того, знайшла свою долю – разом з чоловіком Миколою Васильовичем виховали двійко дітей,  дочекалася онуків.

Віра Яківна ніколи не працювала заради пустопорожньої слави, для неї важливим був результат – вона хотіла, щоб діти зростали на мудрості книг, щоб були грамотні, щоб вміли знайти те, що їх цікавить, щоб книга оживала на сцені – влаштовувала театралізовані дійства. Вона йшла в ті сім’ї, в яких діти не читали, говорила з ними, приносила гарні книжки. І раділа, що ті діти потім ставали постійними читачами.

Талановитому фахівцю не раз пропонували перейти до Самбора, але вона переїхала на роботу до районного центру лише на початку сімдесятих. Тут спочатку працювала бібліотекарем на абонементі, співпрацювала зі школами міста, разом з іншими пакували цілі валізи книжок і вручну розносили у всі школи Самбора. Маючи здібності до малювання, естетично оформила бібліотеку, разом із самодіяльним ляльковим театром проводила неординарні дитячі ранки, заочні подорожі по книгах, розповіді про дитячих письменників та поетів.

Згодом Віру Яківну призначили на посаду завідуючої районної бібліотеки для дітей. А це уже, знаєте, не тільки за себе відповідати, а й за інших. Те, що Самбірську ЦБС неводнораз визнавали переможцем різноманітних професійних конкурсів по роботі з дітьми,- велика заслуга тепер уже заступника директора Віри Буци. За її ініціативою, виникла в ЦБС традиція хресних читань напередодні Великодніх свят, а одного разу, зважаючи на те, що сама росла сиротою і знає, яка то бідося, повела своїх читачів у сиротинець. Зрештою, вона ж потім склала відповідну програму роботи із знедоленими дітьми.

Ця жінка живе та працює без голосних фраз, чесно і сумлінно, даруючи своїм маленьким читачам любов до Слова, тепло свого серця. І дітям затишно у Храмі Книги, який створила Віра Яківна.

 

Любов СТАШКО.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар