Ціна дванадцяти ліцеістів

Ще за кілька днів до початку нового навчального “сезону” в Самборі штормило. Епіцентром (навіть важко сказати, у скільки балів) була школа-ліцей імені Андрія Струся. Тут варто кілька слів недалекої історії. Четверта школа, яку хотіли впихнути в оптимізацію, щоб відібрати старші класи, зуміла себе відстояти.  Жертвою необдуманих кроків влади щодо цього закладу упала гуманітарний заступник міського голови Наталія Зремяк – це офіційна причина її відставки. В одній упряжі з четвертою йшла і школа-ліцей, але там спокою ще нема.

Минулого четверга засідав міськвиконком, який мав прийняти рішення про те, щоб у одному класі було не менше 15 дітей, мовляв, так було торік. Але ж  рік на рік не попадає. Щоразу цей показник може змінюватися. Законодавчої норми “нижньої межі” в міських школах, як переконували фахівці, не існує. При нормі, яку хоче впровадити влада, 12 учнів школи-ліцею опиняються невідомо де. Якщо не буде класу, їм треба шукати інші навчальні заклади. За словами директорки Оксани Цимбрили, батьки написали листа меру Юрію Гамару з проханням не зачіпати інтересів їхніх дітей… Опоненти кажуть, що батьки начебто погоджувалися переходити в інші школи, але, щоб всі разом. З’ясовували ми і вартість питання. За словами керівника фінансового відділу міськвиконкому Раіси Сас, містові у школі-ліцеї один клас обходиться у 190 тисяч гривень. Чи є це така висока ціна, заради якої дітям треба переходити і звикати до інших навчальних закладів, не нам судити. Хоча фінансовий стан освіти не найкращий – бракує майже 2,5 мільйона гривень і при такій нестачі коштів розформування одного чи двох класів у закладі Оксани Цимбрили не вирішить проблеми… Держава традиційно недофінансовує, тому гроші додає місцевий бюджет. Голова депутатської комісії з питань освіти Любов Мосійчук з’ясувала, що ніхто з учителів після оптимізації не потерпить. І навела випадки, коли діти мігрували з однієї школи в іншу… І справді, свого часу у третій школі не було цілого класу бо залишилося шестеро дітей. Нам довелося почути про те, про що завжди говорили, але не вголос. Під час тарифікації педагоги звітують про справну кількість учнів, а після 15 вересня діти кудись зникають – типу, вибули. Але клас залишається, адже нікому не заборониш “вибути”. В одній школі торік вчилося 7 учнів – і нічого, знайшлося фінансування, всі дожили… Розповідали нам і про те, що директорці школи-ліцею треба було поїздити по селах і добрати трьох дітей – тоді б не було проблем. Конкуренція за життя шкіл доволі напружена…

Та питання про “15 дітей на клас” з’явилося на виконкомі. Керівник школи разом з батьками прийшли, щоб аргументувати свою позицію. Рішення не пройшло. Хтось так рахував голоси, що додав один зайвий. Галина Кухар спохопилася і звернула увагу головуючому Юрію Гамару на скромні знання математики. Після цього Юрій Петрович оголосив, що на п’яту годину надвечір скликає знову і членів міськвиконкому, і депутатів. Хоча депутатів не усіх, а окремих і навіщо скликав таке поєднання різних влад, складно сказати. Представники школи-ліцею теж були, їх то випрошували з зали, то потім вони заходили. Тригодинна розмова закінчилася нічим. Хоча ні, закінчилася тим, що мер на наступний день, тобто п’ятницю, знову скликає виконком з наміром втиснути рішення про “15 дітей”. Оксана Цимбрила була налаштована до кінця відстоювати своїх.

Нас чи не найбільше турбує те, що за кілька днів до початку навчального року дітям, батькам та вчителям доводиться переживати  стреси і невизначеність. Розуміємо нестачу коштів, знаємо, що школа-ліцей обходиться дорого, але не хочеться, щоб за цифрами ми переставали бачити дітей. А в принципі, і різного роду конфлікти та конфліктики довкола влади починають набридати. Навіть якщо неминучою є оптимізація, бо дітей небагато, то її треба проводити не так боляче. А інтереси громади, особливо за гроші громади, мають бути понад усе… Поцікавилися, чи виникали такі проблеми раніше, і почули, що у восьмій школі так само недобрали учнів до норми, батьки та вчителі ходили до мера, і він “закрив очі” на норму…  Але це було у попередній каденції.

…Якщо прізвище  Оксани Цимбрили може комусь не подобатися, та до чого тут діти?

Роман Іванчук.