Чи можна портки через голову натягнути?
Спроба розставити крапки над «і» у галасливій історії про перевезення шутру на землю, де має стояти асфальтний завод
Тема забору гравію не вщухне, поки не з’являться інші. У минулому тижневику “Високого Замку” ми розповідали про деякі нюанси цієї справи. Нині продовжимо, зважаючи на те, що події і далі розвивалися.
«Узаконити» заднім числом?
На нараді в “білому домі”, коли приїжджав начальник обласної поліції Дмитро Загарія, ми почули дивовижні речі з уст окремих активістів. Наприклад, дізналися, що згідно з Конституцією, усе, що є на території громади, належить самій громаді. Якщо ніхто на заборі гравію не заробляє собі у ліву кишеню грошенят, значить складу злочину нема… За логікою, якщо хлоп у далекому селі нарізав собі дерев на хату чи на дрова, а не на продаж, то злочину теж нема. Якщо набрати гравію на будову власної хати, а не на гендель, то теж можна – здається, ми правильно зрозуміли чоловіка, який говорив про це, хоча чоловік, як ми знаємо, любить правду. Один з доповідачів запевнював тих, які зібралися на владну нараду з приводу гравію, що сільська рада Стрілкович прийме відповідне рішення. Яким чином він гарантував, не можемо сказати. Видно, чоловік впливовий, бо розписався одразу за усіх. Більше того, встановив часові рамки: “Зараз – 16.00 (це було 8 березня), а о 17.20 папір буде (папір – це рішення сільради Стрілкович). Нас подивувала така оперативність сильних світу цього.
Риторика поліціянтів у часі приїзду генерала змінилася. Принаймні, пан Загарія видав міркування про те, що, звичайно, все, що відбулося на Дністрі, є порушенням, але у нас багато всіляких порушень. Навіть те, що водії їздять поганими шляхами і терплять збитки. Громада, яка зібралася, а це були здебільшого ті, які хочуть, аби гравій брали, кілька разів йому за такі речі плескала у долоні. І взагалі, нарада нагадувала продукування ідей: як би незаконне – те, що уже сталося, перетворити у законне заднім числом… Портки через голову одягнути…
Наступного дня у Стрілковичах відбувся збір громади. За різними оцінками, було від 60 до 90 осіб. Обговоривши тему, вирішили, що створять ініціативну групу, яка детальніше вникне у ситуацію і візьме під контроль домовленості з турецькою фірмою “Онур” на виконання певних дорожніх робіт на своїй території. Ми шануємо думку громади, висловлену на слуханнях, але рішення сесії, яке б заднім числом дозволяло вивозити гравій з берегів річки, не було. Тобто, якщо день перед тим активні захисники ремонту доріг гарантували дозвіл сільради, то такого документа наступного дня не з’явилося. Якщо навіть сільський голова Ярослав Шехович його підпише, то може у всій цій кримінально-екологічній історії опинитися крайнім.
Йдемо далі за логікою простого обивателя. Якщо ця сільрада прийме рішення на користь заготівельників гравію, то завтра усі інші сільради поблизу річок приймуть собі такі ж рішення… Варто нагадати, що кілька місяців тому на теренах Старосамбірщини був губернатор області Олег Синютка і, відповідаючи на запитання з приводу доріг, підкреслив, ніби 2-3 машини гравію на дорожні ями – то не трагедія. Звичайно, не трагедія… Але може з того боку і ростуть ті ноги, через які портки не одягають?
Все, що сталося біля плеса Дністра, творилося в ім’я блага місцевих громад, точніше їхніх доріг, які у катастрофічному стані. І можна було б пристати на думку можновладців про те, що ми вам, “онурівцям”, допомагаємо гравієм під основу заводу, а ви нам потім за це щось відремонтуєте – такий собі бартер. Одначе, всі ті перемовини, громадські слухання, приїзди обласного поліцейського, коментарі влади, у тому числі і львівської, слід було провести до того, як посилати машини на берег Дністра, а зараз “зализувати рани”, оправдовувати нині вчорашні дії – якось неґонорово.
Принциповість: колись – не можна, тепер – можна
На тій же нараді з паном Загарією ми почули про те, що турки хочуть не просто шмат землі, а уже підготовлений ошутрований ґрунт під монтування заводу. Ми шануємо будь-якого інвестора, тим паче, того, який буде нам державним коштом ремонтувати шлях від Львова до Турки і може ще щось, проте жоден інший інвестор, який до нас приходив, не мав аж таких благ. Якщо старання місцевої влади догодити “онурівцям” оправдаються відремонтованими нам вулицями, то може екологи та криміналісти простять автівки на Дністрі?
Ще кілька слів моралі. Гравійну мафію, як нам видається, на Самбірщині уже здолали. Спільними зусиллями і стараннями. Бо то вже до абсурду доходило – стаціонарно стояв ківш, серед білого дня чи темної вночі їздили автівки, активісти їх ловили, активістам били вікна у джипах… І укотре треба нагадати чудовий приклад того, як тодішня Самооборона, що нею керував нинішній мер Юрій Гамар, зупинила колишніх воїнів, які у Кружиках брали гравій на пам’ятник чорнобильцям, поклала їх на землю і тримала до приїзду правоохоронців. І був суд, і голова асоціації чорнобильців Андрій Кульчицький був покараний. І це навіть після того, як тодішній голова РДА Олег Домчак начебто давав дозвіл на шутер під пам’ятник. Нині Самооборона уже не така принципова, а Юрій Гамар, схоже, не бачить нічого лихого у тому, що зі Стрілкович перевозять шутер. Одна справа – бути колись в опозиції до влади, а зовсім інша – бути при владі і вирішувати людські проблеми. Тут якусь послідовність годі і придумати, тому важко зрозуміти Юрія Петровича… До речі, Андрій Кульчицький, який був упійманий на крадіжках шутру, виявив бажання дати інтерв’ю пресі, то ж, наступного тижня дізнаємося, як все було… Не розуміємо тих, що вирішили звинуватити у піднятому галасі активістів, які зупинили транспорт на березі Дністра, і журналістів. Зараз їм дорікають тим, що займаються піаром. А Самооборона тоді не піарилася? Давайте бути чесними до кінця…
Депутатські кулаки і «котлети»
І нарешті про випадок біля фірми депутата районної ради Олега Гентоша. Нагадаємо, пан Олег був на березі Дністра у той час, коли шутер брали, і начебто висловлювався за те, аби деяким активістам дати “котлету”. “Котлета” – це поскладані у купочку гроші. Після кримінального інциденту за участі іншого депутата районної ради Володимира Коваліва слово “котлета” стало наймоднішим. Як твердить народний поголос, Володимир Ковалів, якому нібито принизливо прогнозували передачу “котлети”, насмажив правдивих котлет і прийшов на роботу до пана Олега. Грубо кажучи, спровокував ситуацію, яка закінчилася тим, що Володимир Іванович із зламаним носом пішов до травматологів. Побиття додало рейтингу Кова-ліву, який у всіх інтернетах ще краще виглядає як борець з гравійною мафією, а його ніс – як потерпіла сторона, точніше, частина тіла. Близько двох місяців тому під час сесії районної ради депутат Володимир Ковалів ударив в обличчя виконувача обов’язки голови РДА Миколу Фрея. Здається, має бути суд, але доля розпорядилася так, що цього разу силу удару відчув на собі пан Ковалів…
Оправдаємося метрами?
Існує й офіційна точка зору на шутрову тему Самбірської РДА в особі Миколи Фрея та реакція прес-служби Львівської ОДА. Під час громадських слухань представників населених пунктів Стрілковичі, Дубрівка та Ваньовичі ініціативна група у складі небайдужих мешканців цих населених пунктів, сільського голови Стрілкович, депутатів ра-йонної та сільських рад дали згоду на вивіз земельно-гравійної суміші на березі річки Дністер. Про це повідомив голова Микола Фрей. За його словами, у слуханнях взяли участь понад 90 представників прилеглих сіл. Громадськість підтримала наміри турецької фірми “Онур” на забір гравію для майбутнього асфальтного заводу. За умови, що близько 30 відсотків вартості вивезеної суміші піде на ремонт під’їзної дороги та рекультивацію території. Зазначимо, що місце, де здійснюватиметься відбір гравію – колишній кар’єр, яким користувався райавтодор, твердить прес-служба ЛОДА. “Варто наголосити, що забір гравію здійснюється за межею природоохоронної зони. Тобто, суміш беруть на відстані більше 100 метрів до русла річки, що не є порушенням правил охорони надр”, – зазначив Микола Фрей.
Відповідь очільника “білого дому”, який за фахом еколог, більше схожа на спробу оправдати те, що відбулося… Але і його точка зору має право на життя, хоча більше, ніж переконані, що пан Фрей не міг без відома свого обласного керівництва благословляти це дійство на березі Дністра.
У понеділок після обіду стало відомо, що “Онур” возить шутер, але куплений офіційно на Старосамбірському кар’єрі. От і вся розв’язка.
Роман ІВАНЧУК.