Чиновницька рать Старосамбірщини посадила сотні дубів для своїх правнуків
У час, коли багато людей переймаються долею Петра Порошенка, голова Старосамбірської РДА Іван Грись вирішив згуртувати свій колектив садінням лісу і напросився у помічники до директора державного лісомисливського господарства Юрія Мрочка. Перед тим попросив керівника апарату Миколу Года повідомити усім, що справа добровільна, і скласти списки. Виконавчий пан Год так і вчинив, повідомивши, що у зв’язку з добровільністю, дехто відмовився. Тоді Іван Михайлович видав інше розпорядження: відмовники прибиратимуть територію біля «білого дому» – така собі весняна толока. І що ви думаєте, владний народ побіг записуватися до тих, хто ліс садитиме…
ЮРІЙ Мрочко обрав нам територію Сусідовицького лісництва, яким багато літ керує наш давній приятель Євген Хить, неподалік Воютич. Біля лісу ми побачили машину, на яку вантажать колоди і я пожартував, мовляв, давайте, Іване Михайловичу, готовий ліс з машини візьмемо собі, бо однаково не доживемо до того часу, коли виросте той, який щойно будемо садити. Жарт ніби дотепний, але на цю деревину уже був покупець і пильнував, що йому вантажать. До цього ми ще повернемося…
Голова адміністрації пригадав, що перед тим, як пішов керувати народом, вирощував ліс, і вправно взявся до роботи. Ми собі прикинули, що посадить одне деревце (для знимки) і зупиниться. Ач, ні – пішов з усіма по заздалегідь приготовленому рядочку, показуючи приклад колегам. До речі, колеги дуже сумлінно садили деревця, поки Юрій Мрочко провадив нам екскурсію лісом. Можете уявити, смуга довжиною більше 250 метрів і садять на кожному метрі. Потім деревця будуть доглядати і, як би це сумно не виглядало, але 30 відсотків саджанців можуть не прижитися. Тоді наступного року їх мінятимуть. Юрій Михайлович сказав, що висаджують дуб червоний, дуб звичайний, дуб скельний (а ми усе життя думали, що дуб є дуб, без різновидів) та модрину. І цей ліс до тих порід надається. Те, що ми посадили минулої п’ятниці, під бензопилу піде аж років через сімдесят. Тобто, ми залишили у Сусідовицькому лісництві слід для правнуків – треба буде своїм розказати, де їхні дубочки ростуть… У держлісгоспі відмовилися від суцільних рубок, а тому підсаджують зараз те, що зрізали торік. І взагалі, зазначив Юрій Михайлович, усі площі, з яких торік забрали деревину, уже засадили, у тому числі і з нашою участю – 6,5 гектара. А ще похвалися, що його колектив зрізає найменше в області природного приросту лісу – є, виявляється, і такий показник.
Наше прискіпливе око не могло не помітити, що після торічних рубок валяється багато галуззя. З одного боку, ніхто не перечить людям, аби собі на дрова забрали, каже пан Мрочко, а з другого – те галуззя має лежати в лісі, перегнивати і створювати гумус для нових насаджень. Це досвід цивілізованих країн, а Юрій Михайлович трохи поїздив по закордонню і все це знає. Хоча, що стосується дров, то наші люди геть злінивилися і якщо купують дрова, то хочуть, аби вже поколені були і відповідних порід.
Потім ми перемістилися у те місце, де йшла заготівля деревини. Неважкий тракторець вантажить колоди і вивозить на той край лісу, де ми бачили при в’їзді автівку. Важка техніка лісових доріг уже не псує. Зрештою, і гусеничні трактори не тягають на шнурках важкі колоди… Це, як ми здогадалися, прогрес! Тут же був і представник з Франківщини, який на торгах ту деревину купив. Просто ходить собі чоловік і показує, який стовбур йому більше пасує. Це – наче у дорогому ресторані, коли клієнт тицяє на ту форель в акваріумі, яка йому більше подобається. На клецках відразу ставлять чіп, потім, коли ліс з лісу виїжджає, запускають якусь стрічку і у столиці через комп’ютер бачать, коли і куди машина з товаром поїхала – фантастично, але факт! А ще деревину значать світлооранжевою фарбою. І тут Юрій Мрочко зізнався нам у своїй хитрості. Цю фарбу він, так би мовити, запатентував і на наших теренах постачальник доставляє її тільки у цей лісгосп. Це для того, щоб контроль був зримішим, підкреслив пан директор.
Уже коли поверталися з лісової екскурсії, до Івана Грися зателефонував його «хресний батько», народний депутат Андрій Лопушанський і напросився до нас у ліс. Садити дерева його ніхто не змушував, бо де ви бачили нардепа з лопатою, але радо поспілкувався з колективом адміністрації, зрештою, вислухав те, що лісівників найбільше турбує.
Роман ІВАНЧУК.