Чи потрібні покійним пластикові вінки?

До редакції «Високого Замку» звернувся мешканець Самбірського району Андрій Забуга і розповів про свої враження від відвідин самбірського та старосамбірського цвинтарів.

1 листопада, коли усі приходять до могил родичів палити свічки, він хворів, а одужавши, попросив сина хоч заднім числом вклонитися могилам родичів. Твердить, що його прикро вразила величезна кількість пластикових вінків на могилах.

І нагадав нам те, що ми уже давно і всі знаємо, про що не раз говорять священики, мовляв, вся та атрибутика є доволі шкідлива, вона горить (а старі вінки, як правило, потім спалюють, особливо у селах) і виділяє дуже шкідливі для живих речовини. В ім’я чого?

Ці вироби шкодять довкіллю вже на етапі їх виготовлення. Якщо їх закопувати у землю, то вони не розкладаються протягом багатьох десятиліть. А ще кажуть, що традицію – приносити вінки на могили, залишила нам колишня радянська влада, бо в Україні такого ніколи не було.

Ми розуміємо, що виробництво вінків – це чужий бізнес і ми б найменше хотіли до цього пхатися, тут уже кожен мав би робити свій вибір – купувати такі атрибути, чи, скажімо, ті кілька гривень віддати родичам покійного на похороні. Проте, є і інші міркування: якщо на свіжій могилі нема достатку вінків, значить то бідна людина лежить. Хоча, тим, хто лежить – уже байдуже. Не нав’язуємо нікому своїх міркувань, радше пропонуємо обговорити цю тему на власних кухнях…

Роман ПОГОНИЧ.