Чого вартий мерський голос при мінімальному кворумі
«Високий Замок» спробував розібратися, чому депутати не ходять на сесії Самбірської міської ради і чи законними були деякі рішення, прийняті без участі прогульників
То дня, коли нарешті з третьої спроби депутати Самбірської міської ради таки зібралися, було відчуття, що кожен голос на вагу золота. Лише через півтори години назбирали потрібних для кворуму 19 обранців. У такій пікантній ситуації – якщо хтось вийде із зали, то це провал у голосуванні. Тому колеги тримали одне одного “під прицілом”, аби, бува, хтось не вийшов. Так у гурті і трималися, але основні питання все ж здолали.
НЕ ЗНАЄМО, кому зле роблять депутати через те, що не приходять навіть цілими фракціями. З одного боку, це ігнорування виборцями, які делегували їх у міський “парламент”. З другого – якщо це тихий бунт супроти очільників ратуші, то хоч скажіть, чого протестуєте. Якщо за відсутності кворуму зриваються позачергові сесії, то людям це припідносять своєрідним чином: хорошому мерові не дають працювати ліниві депутати… Хоча є й інші нюанси. Наприклад, є депутати, яким керманичі пообіцяли відремонтувати ті чи інші вулиці, але не ремонтують. Обдурені обранці через це кажуть своє “фе” сесійним засіданням. Володимир Кульчицький-Поливка, скажімо, сумлінно приходить ще до початку сесійного засідання, потім від десятої ранку відмірює 15 хвилин і з чистою совістю йде геть. Таку поведінку прокоментував нам тим, що не зобов’язаний очікувати, коли ще когось видзвонять і попросять у сесійну залу. Десь у чомусь має рацію…
Чому на позачергові сесії не приходить фракція БПП, нашій редакції розповівголова фракції Роман Барна. Він твердить, що позачергова сесія має бути позачерговою, а не “черговою”, тобто, згідно з регламентом ради, нагально скликати депутатів мають з термінових фінансових питань, надзвичайних ситуацій та інше. У нас же складається ситуація, коли скликають начебто для нагальних питань, а під той шумок підпихають з десяток нетермінових. У фракції БПП переконані, що це суперечить регламенту, а відповідно, одурманюють депутатів і це у той час, коли в місті бардак – розриті дороги, на звернення депутатів не реагують ні в ратуші, ні в комунгоспі. У багатьох провалах у Самборі очільники міста чомусь звинувачують чи не найбільшу фракцію БПП. Інші приймають почасти популістські рішення, а тому ми не ходимо, маючи совість, щоб не “підписуватися” під тим, що не приносить користі місту, сказав пан Барна.
Є ще один момент. Може траплятися так, що комусь із депутатів з якогось політичного середовища стало геть нецікаво “будувати державу” в ратуші. Тоді треба набратися мужності і написати відповідну заяву. Після того до депутатського крісла підтягнеться наступний за списком. Принаймні, це було б чесно перед виборцями. У Старосамбірській райраді так і сталося. Депутат Кулик після певних подій подав заяву у відставку, а на його місце прийшов депутат Плетеня. Ніхто з цього трагедії чи політичних амбіцій не творив – банальна життєво-владна ротація. Ведемо до того, що цей же досвід можна поширити і на лінивців зі Самбора.
…Розпочавши зібрання, обранці проголосували за те, щоб прийняти від Вільшаницької ОТГ 702 тисячі гривень за лікування хворих. За таке гріх не проголосувати… Потім дружно створили інклюзивний центр для дітей з особливими потребами, якими наразі буде опікуватися 7 наставників. Нагадаємо, що це діти, які потребують більшої уваги медиків, психологів… Під цю програму держава виділяє гроші окремо від освітянської субвенції і так само гріх було б їх не взяти, затягуючи зі створенням такого центру. 14 дітей звільнили від оплати за харчування в освітянських закладах. Мова йде про дітей з малозабезпечених сімей та учасників бойових дій. Треба сказати, що практично кожного сесійного засідання комусь надають таку пільгу. Ми не зазираємо до чужих кишень чи ротів, але таке враження, що пільговиків у нас стає щоразу більше. Видно, це від бідності… Сесія дала добро керівникам медицини на укладання угод з іншими районами. От, наприклад, з Турківського мають передати Самбору 80 тисяч гривень. Це добре, але це краплина…
З другої спроби обранці погодилися затвердити детальний план території, у яку входить колишнє єврейське кладовище. Це було те “слизьке” питання, якого, ймовірно, боялися деякі обранці. Бо насправді у деяких умах мова не про формальний документ – детальний план території, а про те, чи бути на цій місцині трьом хрестам… Іван Денькович, Юрій Лешкович, Володимир Мурайкоговорили “на камеру” про те, що, затверджуючи план території, у жодному випадку не голосуємо за перенесення хрестів, а просто віддаємо територію під меморіальний комплекс, а вже яким він буде – з хрестами чи без, будуть вирішувати згодом. Зрештою, більшість депутатів схиляється до думки, що такі делікатні теми має вирішувати громада, а не лише її представники – депутати.
Далі пішло легше – Галина Криванчик зачитала звернення про те, щоб ми, у Самборі сущі, цуралися усього російського, зокрема, їхньої попси. Практично без обговорень патріоти сесійного зали сказали “за”. До слова, нам недавно пощастило бавитися на українському весіллі. Музиканти не заграли нічого російського і весільний люд успішно забавлявся під українську музику – значить вміємо жити без попси російського сусіда-агресора.
Але збій стався на зверненні щодо прийняття парламентом антикорупційних, антиолігархічних законів. Такі типові звернення гуляють по багатьох сесійних залах України і обранці приймають їх автоматично. Не можемо сперечатися, чи до таких звернень хтось дослухається, але у форматі “для годиться” голосують усі. І Самбір проголосував би, проте Ліля Гейникутрималася, бо не зрозуміла теми. Ніхто не забере у депутатки права не розуміти, про що йде мова, але питання не прийшло, бо сесія працювала на межі кворуму і один голос, який у Самборі на вагу золота, зірвав таке поважне звернення. Приблизно так само сталося і з голосуванням про інше звернення. У попередньому числі ми анонсували ситуацію, яка боляче ударить по підприємцях. Мова про те, що газовики хочуть схилити підприємців до того, аби ті своїм коштом купували спеціальні прилади, якими будуть знімати у форматі он-лайн показники лічильників. Це задоволення обійдеться підприємцям у щонайменше 10 тисяч гривень. Це та сума, яка піде на задоволення чиїхось олігархічних інтересів. Підприємці пропонували депутатам, щоб ті підтримали їхнє звернення до парламентарів, керівників газових структур і правоохоронців. Однак та ж Ліля Гейник, не збагнувши, про що йде мова, не проголосувала “за” і питання провалилося. Потім окремі депутати дивувалися, що Ліля Василівна, яка сама має статус підприємця, не висловилася за звернення… Після того Володимир Мурайко, рознервувавшись, доволі емоційно та по-чоловічому перепитував у секретаря ради Юрія Дмитришина, чому у числі перших не було питання про землі, які мали йти на аукціон…
Хоча, маємо писати і про таке: опозиційно налаштовані до ратуші обранці вичитали у Законі про місцеве самоврядування про те, що “Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради”. Тепер народною мовою: більше половини депутатів – це 18 осіб, а якщо перед питання “єврейського кладовища” вийшла Руслана Лешкович, значить у залі залишилося 17 депутатів. “Більше половини” уже нема… Вісімнадцятий голос належав міському голові, через те, про усе, що йшло після кладовища, не набувало сили. Опоненти офіційної ратуші твердять, що мерський голос зарадити не може. Ми не знаємо, де істина, нехай розбираються правники, але якщо є така точка зору, то не маємо права її обминути. Так само, як обминути міркування ратушних юристів, які визнають, що сесія є правомочною, коли зібралася половина депутатів плюс один, але додають, що то лише на початок сесії, тобто вранішньої реєстрації. Якщо ж у ході роботи хтось один покинув сесійну залу, то в запасі все одно залишається голос мера. От якби вийшло відразу два обранці, то лише тоді була б сесія неповноваженою через відсутність кворуму… І будь мудрим поміж тими юристами…
Того дня багатостраждальна позачергова сесія не закінчилася, бо залишилися три земельні питання. Збиралися у вівторок. Про деталі – згодом.
Йосип МАЛАНЯК,
Роман ІВАНЧУК.