Чому померла сільська фельдшерка

Під тему медицини не можу не розповісти, що мав колись родичку у одному зі сіл району. Вона усе життя працювала фельдшером. У її хаті завжди пахнуло різними медикаментами, які були поскладані, наче в аптеці. З дитинства пам’ятаю – як тільки щось комусь було треба, приходили. Тим не менше, кожного ранку вона брала свою торбу з ліками і йшла у люди.

Жила на початку села, а її ФАП – в кінці. Люди знали її маршрут – вона заходила в кожну хату, де є малі діти, чи хворі літні люди. Роздавала піґулки, робила уколи, міряла тиск. Потім кілька годин сиділа на ФАПі і дорогою додому – той же маршрут і ті ж хворі. Вона знала всі сільські болячки і щиро переживала, коли комусь не могла надати помочі – викликала швидку, щоб відправити земляка до шпиталю в район. Та й коли хтось помирав  сприймала це по-філософськи, бо кожне життя рано чи пізно обривається, але повсякчас думала, чи зробила все від неї залежне, щоб чиясь смерть подовше затримувалася у дорозі. Власне з життя цієї родички у мене змалку складалося враження про роботу сільського фельдшера взагалі.

До слова, померла вона у зрілому віці. Захворіла, лікарі пропонували складну операцію за надто високу ціну. Доньки годилися назбирати грошей, але лікар сказав, що  не дає гарантії, що після операції пацієнтка буде жити. Поки збирали гроші, сільська фельдшерка померла.

Роман ПОГОНИЧ.