Чому чесних нечесно ділили?
Кожен депутат як громадянин України має право вести підприємницьку діяльність на самбірській землі
Самбір настільки малий і язикатий, що всі закони з приводу публічності інформації у нас діяли ще задовго до офіційного закону. Вартує, аби щось десь сталося, одразу усі знають. А тим паче, коли сталося біля ратуші чи ринку, то, вірте, воно стає надбанням усіх і предметом обговорення.
Тижнів два тому таким надбанням стало повідомлення про те, що начебто біля “Сільпо” в рядочку поблизу “Корчми” депутати мають будувати свої маленькі архітектурні форми з метою ведення підприємницької діяльності. Пікантності цій темі додавало відчуття того, що у місті уже всі клаптики землі під бізнес зайняті, особливо поблизу ринку, тому пускати новачків ніхто не буде… Але тоді (тижнів два тому), як нам стало відомо, дехто зумів довести ратуші, що давати дозвіл на кіоски на цій торговиці не можна, бо та земля начебто іншим належить…
Хоча можна через “не можна”? Минулого тижня нам зателефонували самбіряни з повідомленням про те, що на сайті міськради висить проект рішення виконкому з приводу заселення цієї території не ким-будь, а групою депутатів. Ну, самі розумієте, що то не депутати від команди попередника, до речі, Тарас Копиляк не був щедрим для обранців на землю чи комунальне майно, а депутатів, наближених до нинішнього владного тіла. Зокрема, місце під торгівлю там, згідно з проектом рішення, отримує хтось із родичів Андрія Струся (“Воля”), Василь Лисович (“Воля”), ще хтось начебто на підставне прізвище та чомусь аж 9 місць здобуває підприємець Володимир Чупіль, який, подейкують Інтернет-сайти, близький до кіл іншого депутата Ярослава Кузьмяка (Блок Петра Порошенка). Одразу хочу задекларувати власну точку зору на цю тему: кожен громадянин, у тому числі і депутат від провладної партії, має право на ведення торговельної діяльності і не треба нікому нічим докоряти, заздрити, більше того, будувати сентенції, мовляв, група депутатів з партії “Воля” хотіли вийти з фракції, а потім передумали і залишилися, тому їх “купили” 30 квадратними метрами торговиці – абсурд та й годі. Ми собі думаємо, що депутатське підприємництво з партійно-політичними справами нічого спільного не мають. Ще раз декларуючи той факт, що навіть обранці народні мають право на торгівлю біля базару, хочемо закцентувати увагу на іншому: чому така несправедливість? Чому два місця отримують два депутати, а Володимир Чупіль – аж дев’ять? Ми можемо допустити, що Ярослав Кузьмяк має особливі заслуги перед містом, особливо останнім часом, бо справді немало старається, вкладаючи власний кошт, але тією землицею можна було поділити і інших чесних депутатів. Прогнозуємо і неприємний момент: як тільки виконком прийме це рішення, то що скажуть інші торговці, які там здійснюють свою діяльність, чи паркують автівки? Нам наразі невідомо, чи члени виконкому проголосують за цей проект рішення, але упевнені у тому, що громада, яка не завжди лазить на офіційний сайт ратуші у розділ “Документи”, має і це знати. Бо влада, як учили нас перед виборами переможці, має бути прозорою. Тому, нічого особистого – просто виконуємо обіцянки діючих владоможців.
На цей проект рішення звернули увагу не тільки ми. Як нам стало відомо уже після того, як написали цю публікацію, депутат міськради Володимир Мурайко, який не зрозумів цієї теми, бо проект рішення торкався почасти і його бізнесових інтересів, пішов у ратушу з’ясовувати, звідки взялися на сайті проекти рішень виконкому про кіоски біля “Сільпо”? Йому авторитетно відповіли, що проекти з’явилися на сайті помилково. Ми віримо, що хтось міг помилитися, але за такої ситуації віримо і у те, що хтось навмисне (для проби) запустив цю тему, а потім міг сказати: а двадцять днів законної публічності на сайті висіло… Не виключено, що після того, як архітектура визначиться з мапою – де ще можна встановлювати кіоски, проект рішення з’явиться знову?
Роман ІВАНЧУК.