Чому чиновники не зустріли на порозі сесійної зали Кульчицького-Поливку?

Попереднього разу ми розповіли вам про так звану «Різдвяну сесію». Ратуша вирішила скликати її на другий день свят, бо мало бути нагальне земельне питання з приводу подолання якогось там вето. 

ДЕПУТАТИ прогнозували, що зібрання не відбудеться. І на те мали дві причини. Різдво – воно і в Самборі Різдво, тому братися до тяжкої праці державотворення – гріх. Це перше. І друге – побоювалися, що попри земельне питання обранцям «втюхають» і сміттєву тему, бо ж 31 грудня минув термін приймання львівського непотребу.

Прогнози збулися – обранці в ратушу не прийшли. Прибув лише Володимир Кульчицький-Поливка і, здається, не для того, щоб самотужки долати вето, а лиш подивитися, як і що воно буде. Треба підкреслити, Володимир Богданович належить до числа тих депутатів, які сумлінно під бій «курантів» на ратуші входять у сесійну залу. Потім чекає рівно 15 хвилин (йому як викладачу технікуму відомо про теорію чекання на професора не більше 15 хвилин) і якщо владне дійство не розпочинається, то усім дякує і покидає сесійну залу. Так було і того святкового вівторка. Тільки зала була повністю… порожня. У пошуках людей сумлінний обранець пішов до секретаріату ради і побачив там самого секретаря Юрія Дмитришина та депутатку Галину Криванчик. І висловив усе, що думає. А думає про те, що чиновники, які беруть гроші платників податків, у тому числі і мер Юрій Гамар, скликаючи депутатів, мали рівно о десятій годині бути в залі, а їх чомусь не було…

До речі, про дисципліну. Найчемнішим був Михайло Кіт. Завжди рівно о десятій ранку ратуша «бамкала», а депутати під передзвін Гімн співали.

Роман ПОГОНИЧ.