Школа християнського виховання чи реабілітаційний центр?
Попереднього разу ми згадали нестандартну ситуацію: на приміщення чи землі на вулиці Чайковського у Самборі претендує греко-католицька громада з бажанням звести там християнську школу і садок. Начебто все до того йшло і питання про оренду мало з’явитися на сесії міськради, однак православна громада на чолі з отцем Олександром Швецем, дізнавшись про це, вирішила запропонувати міському голові та депутатам інший варіант – облаштувати там же реабілітаційний центр для вояків АТО. Зійшлися інтереси двох громад і крапку у бажанні одних чи інших мали поставити міські депутати.
Ми б не хотіли зводити цю тему до банальних міжконфесійних стосунків, які місто пережило ще у дев’яностих роках минулого століття. Тепер ми стали більш цивілізовані і давні суперечки відійшли у минуле. Отже, греко-католицька громада просила будівлі під навчальний християнський заклад, хоча, як писали ми попереднього разу, подібні рішення уже були, делегація зі Самбора їздила в Івано-Франківську область вивчати передовий досвід християнського виховання. Але, схоже, ця ідея так і залишилася ідеєю. Не знаємо, що стримало. Може той факт, що нині у діючих школах дітей не вистачає… Отець Олександр, який прийшов у супроводі ще кількох священиків і літньої жінки, яка, схоже, взагалі не зрозуміла, з якого приводу православні отці у ратушу йшли, розповів про потребу реабілітаційного центру у нашому місті, бо хлопці, які приходять, опиняються у ситуації, коли стають непотрібні. Перед тим, щоправда, довго говорив про те, яке зло принесла на нашу землю війна…
Голова комунальної комісії Степан Кузьо говорив про те, що навесні у Самборі оголосили про наміри віддати будівлі комусь в оренду, звісно ж, без зміни профілю. Бо все, що належало освіті, відчужувати від освіти не можна. Зголосилася лише греко-католицька громада, а про її наміри ви уже знаєте. Тобто, у правовому полі все нормально: єдиний охочий подав заявку. Зрештою, щоб читач розумів, площі там немалі. Одна будівля на Чайковського – 295 квадратів, інша – 477. Серйозно! Степан Миколайович запідозрив, що ця ситуація кимось інспірується і обіцяв знайти у місті інше приміщення для реабілітаційного центру. Василю Спаньчаку було нестерпно важко говорити, бо він відчув, що місто повертається у часи протистоянь, потім дорікнув тим, що дехто хоче використати ситуацію на сході у певних інтересах, дати бійцям АТО більше, ніж громаді, зазначив, що священики знову ділять людей на конфесії, а потім взагалі звинуватив їх у тому, що не мають любові в серці… Це спровокувало православних отців на відповідь, але, Богу дякувати, до міжконфесійної війни у сесійній залі не дійшло. Єдиний, хто викликав аплодисменти і то не гучні, то громадський активіст Ігор Леньо, запропонувавши об’єднати на цій території дві громади, бо і християнський центр потрібен, і воїни АТО, які б там проходили реабілітацію, там не зашкодили… Проте крапки над “і” ставили обранці. Їхньою волею прохання греко-католицької громади про християнську школу та садочок відхилили. Очевидно, повернуться до неї згодом…
Роман ІВАНЧУК.