Школи без учнів
У нас не будуть народжувати дітей ті, які самі не народилися на початку дев’яностих
Освіта стає дратівливою темою. Розпочалися неминучі процеси оптимізації, у яких наразі більше питань, ніж відповідей. Та справа навіть не у тому, що питати і відповідати, а в іншому – вчителі можуть залишатися без місця праці, а діточок треба довозити у інші школи.
На Старосамбірщині хотіли визначитися з опорними школами і їхніми філіями. Одразу скажемо, питання, що відібрало багато часу на сесії райради, не набрало потрібної кількості голосів. Обранці мали погодитися з тим, що Старосамбірська перша школа стає опорною, а Росохи, Біличі, Сушиця, Лаврів, Созань – філіями. Стрілківська школа об’єднує філії: Велику Волосянку, Писареве, Тур’є Горішнє. Хирівська школа опорна – філії Березів, Шумина, Поляна, Слохині, Буньковичі, Катино, Лібухова. Мова, як переконував головний освітянин Мар’ян Яворський, не в тому, щоб ці школи (філії) ліквідувати, а лише перетворити їх у відділення, а там – як Бог дасть… Одні депутати не голосували за таке рішення, бо потім не знали б, як в очі дивитися своїм вчителям, а інші казали – нехай цим займаються місцеві громади, а не депутати райради…
З приводу “як Бог дасть”… На першому місці в освіті мають бути інтереси учня, тобто якість його знань, підвезення до навчальних закладів, на другому – працевлаштування педагогів. Не секрет, що більші школи мають змогу дати ліпші знання. Не секрет і те, що довозити дітей в інші школи – наразі проблематично. Зрештою, як непросто забезпечити вчителів роботою у той час, коли на посадах ще немало пенсіонерів, які не посуваються. Але проблема навіть не у якості знань, кількості годин для вчителів чи автобусі “Школярик”, а у тому, що у нас просто нема дітей. Ви розумієте, вчителі є, автобус знайшли б, а школяриків нема. Голова РДА Орест Бонк розповів, що коли прийшов керувати районною освітою, а це була середина двотисячних, то на Старосамбірщині мали 13 тисяч учнів, станом на нинішній рік – 6 500. Це, панове, катастрофа – і соціальна, і економічна. Станом на 2017 рік, уже мали б народжувати своїх дітей ті батьки, які не народилися в середині вісімдесятих. Не народилися з поважних причин – почалася криза, багатодітність вийшла з моди, а молоді жінки стали масово виїжджати на заробітки, залишаючи чоловіків, які потім спивалися. Поїхали по Московіях і чоловіки, покидаючи своїх молодих дружин… У 1987 році, за словами головного лікаря ЦРЛ Юрія Войтіва, у районі було 85 тисяч населення, а зараз – 77 тисяч. Це офіційні дані. Неофіційно – на третину менше, бо народ тут прописаний, а живе і працює за кордоном… І маємо те, що маємо. На найближчу перспективу поліпшення демографічної ситуації можна не чекати. Ті діти, які вивчаться у наших школах – чи вони опорні, чи філії, у район, де годі знайти місце праці, після науки у вищих навчальних закладах уже не повернуться. Тому, скільки б дискусій не розводили нині на сесії районної ради, деякі школи будуть ставати анахронізмом. Просто одного року з’ясується, що йти туди нікому… Цікаві два факти, які ми дізналися того дня. Один депутат розповів, що у його малому селі була початкова школа, а у силу того, що вчителька нехлюйно ставилася до обов’язків, дітей перевели у інше село, у більшу школу. Через кілька літ з’явилася нова добра вчителька, яка готова була вести початкові класи, але коли постало питання відкрити знову початкову школу, батьки не погодилися, бо з’ясувалося, що їхнім дітям добре там, де уже є. Тому і аналізувати тему переселення треба з різних боків… І другий факт: інший депутат, який клопочеться тим, щоб школи не пропали, насправді жив у селі, а потім купив собі квартиру у Львові і зі сільської школи забрав до львівської двох своїх дітей. Але приїжджаючи на Старосамбірщину, хоче, щоб тут був достаток учнів.
А під завершення скажемо: у силу певних демографічних проблем депутати понизили у статусі школи у Лютовиськах та Волошиново. У Волошиново, як прозвучало, 16 учнів і 15 наставників. Ну, самі прикиньте, який бюджет здолає таке навантаження? За підрахунками, ця школа бере у рік 900 тисяч гривень, які можна використати на інші освітянські цілі. Тут навіть Фінляндія, приклад якої наводив Мирон Пацай, не витримала б…
Роман ІВАНЧУК.