Шофери маршруток домагалися для пасажирів історичної кінцевої зупинки у Львові – товкли бокові вікна машини, матюкалися і грозилися заблокувати Садового

SambirWZ
0

Шофери маршруток домагалися для пасажирів історичної кінцевої зупинки у Львові – товкли бокові вікна машини, матюкалися і грозилися заблокувати Садового

Позаминулого вівторка, як ми анонсували попереднього разу, самбірські перевізники заблокували трасу поблизу МРЕВ, домагаючись у мера Львова Садового, щоб той допустив маршрутки з Турки, Старого Самбора і Самбора  до традиційної кінцевої зупинки – залізничного вокзалу.

Ми багато разів писали на цю тему, але стіни львівської ратуші непробивні. Нас відверто ігнорують, хоча, як відомо, обласний центр не був би таким премудреним, якби ми, провінціали, не їздили туди тратити свої гроші – і на закупи, і на науку, і на лікування. Ми, можна сказати, їхній інвестор. І якщо інвесторів скрізь шанують, то нами нехтують…  Станція біля “Метро”  (власне станція, а не вокзал), не пристосована до того, щоб пропускати крізь себе стільки автобусів та пасажирів. Люди, які катаються до Львова, це знають. І терплять: довезуть їх до Метро, а потім стій у чистім полі і гадай собі, коли доберешся до кінцевої мети. Якщо врахувати, що Андрій Садовий – “генеральний секретар” парламентської “Самопомочі”, то й продемонстрував нам, бойкам, як треба собі допомагати долати перевізницькі митарства. До речі, люди так розізлися на Садового та його партію, що твердять: більше ніколи за неї голосувати не будуть…

На блокування траси група журналістів прийшла завчасу, щоб, бува, не пропустити чогось цікавого. Неподалік стояла група чоловіків – здається, водії маршруток. Їхні начальники з дрібних фірм скромно були десь за їхніми плечима і у пішохідний потік впоперек  траси не вливалися. Рівно о десятій годині, коли приїхала на місце події поліцейська машина, пікетувальницька громада розпочала рух. Шофери, які не мають права перетнути “зебру”, коли там люди, зупинялися, обурювалися, сварилися, розверталися, матюкалися. Ситуація накалювалася, бо емоції вирували з обидвох сторін. Одні домагаються історичної кінцевої зупинки у Львові, і не можуть домогтися, інші хочуть їхати у всіляких нагальних справах, а не можуть. Потихенько пробирався до пішоходів чорний позашляховик зі здорованем за кермом, аж тут із гурту вистрибнув якийсь пан і не так вже й сильно гупнув рукою у бокове скло, а воно посипалося на дрібні шматочки. Бійки не було, бо були поліцянти. Нападник, як нам видалося, був надто збуджений проблемою кінцевої зупинки, або трохи напідпитку – одне з двох. Прохання до начальників: наступного разу на такі акції надто нервових чи надміру випивших не брати. Бо це псує вигляд мирного дійства. Потім десь і “вікнобий” подівся, і машина поїхала. Схоже, хтось із начальників-перевізників питання порішав. Ще один молодий чоловік, здається, з “мажорів”, якому не дали проїхати, набурмосився і ринув до гурту, мовляв, що ви тут ходите, коли мені треба їхати. Мало що бракувало, аби цього разу літали не вікна, а  фізіономії, проте розлюченого чоловіка друзі (мажори невідомими не бувають) відвели убік. Далі все було на рівні словесності, у тому числі і нецензурної. Люди, які не доїхали до Самбора, пробували йти пішки. Ті, які у бік Львова, доводили пікетувалинкам свою нагальну потребу там бути. Ну, якщо вже не пустили автівки начальників податкової та Центру зайнятості, то можете собі подумати, що було з іншими. Дехто пробував об’їжджати пікетувальників польовими дорогами, але і там потім поставили заслін. Пропускали хіба швидкі допомоги і машину Ощадбанку. Водій через гучномовець сказав, що то є спецмашина, а коли спантеличений нарід розступився, водій через той же гучномовець подякував – ввічливість понад усе. Поки все це відбувалося, пікетувальники дали знати депутатам обласної ради, що у нас твориться. Ті і внесли у порядок денний розгляд обурень провінціалів на Садового, але чи то до розгляду не дійшло, чи то створили комісію, яка буде вивчати ситуацію, достеменно не знаю. Але абсолютно переконаний, що “генеральний секретар” нас не почує. Бо що, до того був глухим? Наостанок залишається сказати, що на місце події прибули керівники районного масштабу Роман Біндас та Андрій Бобак, обіцяли ще раз звернутися до градоначальника Львова, але це не конче втішило пікетувальнкиів. Дружно згуртувалися депутати міськради розмаїтих фракцій, але у публічні виступи не встрявали.

Така ж акція, але менш велелюдна (судячи зі знимок у соціальних мережах), була на трасі біля КПП у Старому Самборі. До людей виїжджали очільники району. Подейкують, кілька разів пройшовся “зеброю” і ймовірний керівник району Орест Бонк.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар