Ще ніхто нічого без підозр не збудував?
Одна львівська фірма успішно на прозорих торгах виграє у Самборі уже третій мільйонний проект
Про необхідність реконструювати стадіон у Самборі говорив ще кандидат на посаду міського голови Юрій Гамар, мовляв, прийшов на стадіон – а там цвяхи в лавках – геть незручно сидіти. І йому як спортсменові ми повірили, що стадіон стане першим стратегічним об’єктом, який побачить майстрів. Але минали роки, однак цвяхи стирчали і нарід час од часу нагадував мерії про обіцянки.
УРА! Справа нарешті зрушилася з мертвої точки. У всякому випадку, якщо вірити Інтернету, то відділ освіти виконкому міської ради оголосив тендер на реконструкцію стадіону ім. Л. Броварського на вул. Коперніка, 13. Відповідне оголошення оприлюднене на сайті Prozorro. Очікувана вартість робіт – 24 млн. 407 тис. 234 грн. Станом на сьогодні, йдеться далі, аукціон завершений. Переможцем стало ТОВ «Вельт Капітал», яке запропонувало виконати роботу за 24 млн. 126 тис. 500 грн. ТзОВ «Торгово-промислова компанія «Будспорт» пропонувало провести реконструкцію стадіону за 24 млн. 379 тис. 228 грн. Тут справді все настільки прозоро, що комар носа не підточить. Ми, щоправда, не дуже розуміємося у тих мільйонах і чому саме така вартість. але є те, що є. Інше питання – ім’я фірми-переможця аж надто знайоме. І справді, ця ж структура у нас раніше виграла право на благоустрій сміттєвого полігону, а тепер – реставрувати фонтан на площі Ринок за 4,5 мільйона гривень. (От щастить фірмі на замовників у Самборі. І не просто на замовників, а перемоги у торгах. Видно, вона справді дуже потужна, або, як в народі кажуть, на всі руки майстер).
Для довідки. Львівська фірма «Вельт Капітал» працює на ринку з 2016 року. Власницею та водночас керівником компанії є львів’янка Тетяна Павленко. Фірма фігурувала в матеріалах журналістів. Зокрема, у жовтні 2018 року управління освіти Львівської міськради підписало з компанією 32-мільйонний договір, хоча та не відповідала їхнім тендерним вимогам. Західний офіс Держаудитслужби України підтвердив порушення законодавства в цій закупівлі, однак не зобов’язав замовника розірвати угоду.
А щодо фонтану, то люди і досі не можуть заспокоїтися. Одні хотіли б ті мільйони вкласти у дороги, інші – у зарплати медикам, ще хтось переконаний у тому, що нехай би за ці гроші збудували ще один фонтан і їх було б аж два, і навіщо було ламати те, що було гарним? До речі, на останньому пункті цих претензій особливо наполягав колишній міський голова Михайло Кіт, за каденції якого цей фонтан і творили. Михайло Іванович розповів «Високому Замку», скільки було митарств, аби доставити у місто граніт, спроеткувати щось гідне замість того залізного дракона, який був, зрештою, один із скульпторів протягом дев’яти місяців вирізав гранітну чашу. Це ручна робота, яка особливо цінується. Михайло Кіт каже, що вона має належати громаді, а саму реконструкцію назвав вандалізмом. З цього приводу, зізнався, уже мав розмову з нинішнім очільником ратуші Юрієм Гамаром… Вислухавши такі аргументи, ми зателефонували директору «Об’єднаного» Євгену Квасу, мовляв, чи не знищена чаша ручної роботи і чи вціліли та зберігаються зняті зі старого фонтана плити? Євген Володимирович відповів нам, що усе зберігається на території підприємства і за нагоди він нам покаже…
Роман ІВАНЧУК.