Ще три школи на Старосамбірщині під знаком запитання

У Старосамбірському «білому домі» засідала комісія з питань освіти. Засіла ніби добре, а в середині зібрання хтось з депутатів з якихось причин покинув залу і для прийняття рішення бракувало одного голосу. Тому просто поговорили.

ЧИ НЕ основне питання – створення центру професійної підготовки педагогів. Це на вимогу столичних чиновників треба перейменовувати методичні кабінети. Самбір, до речі, це зробив уже на попередній сесій міськради, бо інакше методисти не отримали б зарплати. Що зміниться від цього, одній столиці відомо, але мусимо коритися. Депутати захотіли з цього приводу міркувань РДА, адже відділ освіти належить їй…

Інше цікаве питання – оптимізація шкіл. Протягом усієї каденції голова райради Тетяна Терлецька не була в захопленні від пониження рівня шкіл чи призупинення їхньої роботи. Вважала, що усе має йти природнім шляхом і навчальні заклади самі зменшаться чи закриються, коли не буде кого вчити. Так і було. Навіть коли залишалося до десятка дітей, батьки, розуміючи абсурдність науки там, забирали чадо в інші сусідні заклади… Цього разу на комісію винесли долю навчальних закладів у Шумині, Бабино, Росохах. Якогось рішення не прийняли через брак кворуму, але, як нас запевнили, дітей там практично нема, з працевлаштуванням педагогів проблем не передбачається… Прикро про це казати, але гірський район стає щоразу безлюднішим і невесела доля освітянських закладів неминуча. І коли нині подекуди здіймають галас: закриєте школу – пропаде село, то у нас питання: чому ж дітей не народжували? А втім, нині мали б народжувати ті, яких батьки не народили через складні обставини у дев’яностих роках.

Роман ПОГОНИЧ.