Щось на молочному ринку заштормило…

Селяни нині грамотні і навчилися читати Інтернет. Отож, розхвилювалися, бо на різних сайтах з’явилося коротке, але вбивче повідомлення приблизно такого змісту: «З 1 січня 2018 року почала діяти заборона на продаж домашнього молока. Нагадаємо, згідно з договором про асоціацію з ЄС, переробні підприємства більше не зможуть закуповувати молоко у селян.

А З 2019 року – лише у спец­іалізованих фермерських господарствах. За оцінками Мінекономрозвитку, на внутрішньому ринку домашнє мо­локо займає 25 відсотків. Наразі спостерігається тенденція зни­ження виробництва молока по всій країні. 31 січня 2018 року на поли­цях магазинів залишаться три сорти молока: екстракласу, вищо­го та першого. Молокозаводи не зможуть брати на переробку до­машнє молоко, бо для них діє відповідна заборона».

Треба ще вміти написати так, аби мало хто щось збагнув. Якщо вірити цій новині, то переробні підприємства не мають брати у населення молоко. Однак селяни побоюються, що їм заборонять і на ринках продавати власну про­дукцію. Хоча про ринки наразі не йдеться. Однак, треба нагадати, що років три тому в Україні уже була тема заборони торгувати молочною продукцією на ринках, але зважаючи на суцільну бідність, норму відстрочили. Як би там не було, одначе готуватися треба до гіршого – так показує досвід, бо ліпшого в Україні годі уздріти. Нині «держава» приймає молоко у на­селення по 4 гривні, а селянин може продати його на ринку удвічі дорожче, звичайно, перед тим по­нести витрати на доставку товару до торговиці та “аналізи”. За ціни гарантуємо, бо взяли їх з народ­ного поголосу, але то не просто ціни, то арифметика виживання. У безробітних селах люди, які в силу різних обставин не змогли виїхати, почасти рятуються мо­лочною продукцією. Корова нині – недешеве задоволення, потребує працьовитих і цілодобових рук, однак, якщо не буде надійних ринків збуту, то годувальниці мо­жуть потрапити під ніж. Бо навіщо та «молочна фабрика», якщо не приносить прибутку? І про таку загрозу уже балакають. Ми пере­питали в управлінні сільського гос­подарства, чи є якісь вказівки по їхній лінії, і почули у відповідь, що наразі – ні. Так само випитували у керівників ринку, як то буде, і по­чули у відповідь: ніхто не зби­рається гальмувати людей при вході на базар, перевіряти їхні торби, чи, тим паче, виганяти з торгових рядів молочниць – не їхня це місія. З другого боку, в адміні­страції ринку поняття не мають, як виглядатиме процедура вигнан­ня селян з молоком, якщо цю місію довірять поліцейським.

Одне слово, запитань більше, ніж відповідей, але дуже хочеться вірити, що нічого такого, що уда­рить по статках селян, не станеть­ся. Хоча завжди треба до всього бути готовими.

Роман ІВАНЧУК.