Юний шахіст Ігор Бобак найбільше любить математику, але в майбутньому лікуватиме наші зуби
Сказати, що я особисто вмію грати в шахи, не можу. Знаю, як звуться фігури, знаю, як, куди і навіщо вони ходять, можу виграти у слабших за себе, але шах не люблю – треба довго сидіти на одному місці, думати та прораховувати не лише свої ходи, а й ненависного суперника, хоча йди розберися: що у нього в голові…
ТОМУ шах не люблю, але поважаю людей, які від цього в захопленні. Ігор Володимирович Бобак (саме так, бо з повагою) лише перейшов у третій клас Самбірської початкової школи. Чому сім’я, яка живе у трохи іншому боці міста, обрала саме цей заклад, нам пояснював тато – пан Володимир. Звідти – пряма дорога в гімназію, а це елітна наука, поглиблене вивчення математики, ну, і все інше. Ігорчик, звісно ж, підкорився волі батьків, бо куди дінешся, але, будучи відмінником, визнає, що найбільш улюблений предмет – математика, а коли виросте, буде стоматологом. Може тому, що його стрико Богдан Бобак – зубний лікар, а хресний батько Андрій Бобак – дитячий хірург. Наразі мій співрозмовник заявляє про те, що сам стоматологів, як інші діти, не боїться і в майбутньому буде лікувати так, аби ніхто не відчував болю… Любить всіх учителів, а найбільше – класного керівника Лілю Козак і тренера з шахового гуртка Олену Самар. За шахову дошку сів, як тільки пішов до школи. А першим наставником був його дідусь – знаний адвокат Богдан Михалойко. Спочатку, зізнається Ігор, дідусеві програвав, а потім навчився вигравати. То завжди, панове, так є – ти їх вчиш-вчиш, а вони тебе потім матами закидають… Разом з гуртківцями шахового клубу та батьками юний спортсмен був на змаганнях у Львові, Жовкві, Стрию, Городку і навіть у Ралівці, де культивують шаховий спорт. З кожної імпрези привозить грамоти і золоті медалі. Продемонстрував нам трофеї, здобуті на полі шахових битв. Вражаюче, як для хлопчини, який щойно закінчив другий клас. Змагання відбуваються поміж розрядниками рівних рівнів. Наприклад, Ігор, як і всі інші, розпочинав з четвертого розряду, а зараз бореться уже за другий. Тобто, сідати за дошку має тільки з рівними собі, а, набравши відповідну кількість перемог, піднімається на сходинку вище. Траплялося, що у пошуках рівних собі, змагався з дядьками, яким під тридцять років. А що вдієш – такі правила. Після того, як Ігор Бобак стане першорозрядником, боротиметься за звання кандидата у майстри спорту. Судячи з того, як упевнено він ступає по тих шахових «сходах», у класі дев’ятому може бути майстром спорту.
Навмисне для знимки я попросив Ігорчика винести шахову дошку. А відтак, за логікою гідних мужчин, мав би йому запропонувати один «матч», але вирішив, що ліпше з розумним виглядом розкланятися, бо мене чекали кандидати в нардепи. Єдина моя безпрограшна думка, яку озвучу нині, вартує особливої поваги. Ігор Бобак вміє думати на три ходи вперед. Якби так далеко думали наші політики чи розмаїті кандидати, то може б глупоти та поразок було менше.
Роман ІВАНЧУК.