«Я вже вдома, операція пройшла успішно»

Це перші слова Петра Галушки, які ми почули у телефонній слухавці і, признатися, дуже зраділи… Ще кілька тижнів тому усім світом ми збирали йому гроші на операцію на серце.

Життя нині надто дороге, потребує багато грошей і звичайний футбольний тренер на свої статки не міг би собі дозволити складне хірургічне втручання. Хоча Петро Петрович – тренер неординарний, він багато років віддав вихованню юних футболістів, які тепер стали заможними, має немало друзів. Тому, як тільки стало відомо, що потрібні кошти для порятунку тренера, народ почав зголошуватися.

Пан Галушка, «звітуючи» нам про те, що уже вдома, найперше хотів попросити, щоб зі сторінок газети подякувати усім, хто не залишився байдужим до його здоров’я. Ми захотіли назвати прізвища, бо ж благодійникам було б приємно, але Петро Петрович пожартував: «Ой, якщо я почну усіх називати, вам забракне газети… Я просто низько вклоняюся усім…» До речі, грошей друзі назбирали рівно стільки, скільки треба було, щоб оплатити працю кардіохірургів… Ну, і слава Богу…

А вже коли ми розпочали цю тему, то додамо і такі спостереження. Нема нічого дивного у наш час в тому, що на лікування в селах  люди дружно збирають гроші. Особливо, коли дорожезної медичної помочі потребують молоді люди. Просто ходять з хати до хати, як кажуть, «з шапкою». Менше 200 гривень не дають, бо не знати, кого біда спіткає завтра. І випадок від мешканців одного зі сіл… Там захворів молодий чоловік – батько двох дітей. Діагноз страшний, але не безнадійний. Після Богослужіння священник оголосив, що після обіду буде збір грошей на лікування. Три однокласники молодого чоловіка рушили з хати у хату… А одну оселю, акурат по сусідству з хворим, свідомо минали, бо в селі знають, що ці родини поміж собою віками ворогують за межі… Та як тільки минали, вийшов господар на вулицю і гукнув: «Хлопці, агов, повертайтеся, ви моєї брами не побачили?»

Роман ІВАНЧУК.