Як активісти в суді похуліганили

Минулої п’ятниці в самбірському суді було гаряче. Соціальні мережі обіцяли реакцію на рішення Феміди, яка мала поновити або не поновити на посаді начальника юридичним відділом міськради Романа Пицика. Активісти були на попередньому слуханні навіть з плакатами, а цього разу, не виключено, могли бути сміттєві контейнери. Зважаючи на імовірний оригінальний розвиток подій, наш кореспондент вирішив, що треба йти в суд, хоча мені було байдуже, яким буде рішення суду.

Романа Пицика у суді не було, оскільки він написав заяву про те, щоб проголошення рішення суду проходило без його участі. Таку ж заяву завчасу подали і представники міської ради – юридична фірма “Лемеха і партнери”. Не було і міського голови Юрія Гамара, хоч мав бути, адже він є третьою стороною у справі, однак протягом одинадцяти місяців, поки розглядала Феміда цю справу, його жодного разу не було.

Але це не завадило судді Василю Сенечину висловити своє ставлення до поновлення на посаді. У залі суду справді було гамірно. Здебільшого, як ми збагнули, шанувальники міського голови Юрія Гамара, який і звільнив свого часу головного юриста міста, давши йому перед тим дві догани. Одну догану суд відмінив раніше, а у п’ятницю – другу. А потім суддя пішов готувати наступне  рішення, як з’ясувалося, про поновлення на посаді Романа Євгеновича. Очікування було нетривалим, але судячи з усього, моя присутність декого почала дратувати, помічав відверто провокаційну поведінку окремих активістів, а тому, щоб не мусолити очі, разом з депутатом міськради Русланом Гнатиком вийшли на вулицю. Виявляється, даремно виходили, бо Василь Сенечин поновлював Романа Пицика без нашої присутності. Уже піднімаючись сходами будівлі, почули у коридорі вигуки “Ганьба”, за якими легко можна було вирахувати, що Роман Пицик справу виграв. Служитель Феміди під ці вигуки поспішив до свого кабінету, а гурт активістів вчепився кореспондента “Високого Замку”. Тон задавав Тарас Куцалаба, який, м’яко кажучи, висловив свої претензії до того, що пишу в газеті. Хоча я так і не збагнув, що йому не сподобалося, а зрештою, пишу багато років те, що вважаю за потрібне, несу за це відповідальність і не обов’язково маю подобатися братам Куцалабам. Глибоко переконаний, що більшість молодих активістів, яким керували кричати “Ганьба”, взагалі мене не знають і глибоко сумніваюся, що читають газети. Коли опоненти мера писали чи говорили про те, що ним керують брати Куцалаби, що мають на нього вплив, то мені не дуже у це вірилося. Вважав, що перебільшують їхню роль у владному житті Юрія Петровича. Але у суді побачив, що брати готові на все…

Ще один учасник пікету журналіста Іван Маланкевич – начальник водоканалу. Його присутність в суді щонайменше дивувала. Здається, у будівлі ні воду не прорвало, ні каналізацію, але в робочий час пан Маланкевич чомусь був не на робочому місці (хоча після усього, що сталося, не виключено, пан начальник міг бути у відпустці). Почав навіть переживати за нього, бо міський голова дуже пильнує за дисципліною підлеглих і, якби дізнався, що директор водоканалу не за робочим столом, то міг би розгніватися. Так ось, мельдую послушно пану меру, що минулої п’ятниці пан Маланкевич щонайменше з 15.00 до 17.00 не займався проривами, водопостачанням і не боровся з боргами підприємства. Але прошу вас його не карати, бо він ще дуже молодий керівник і може інколи не відати, що робить. Тим паче, він у суді відстоював інтереси мера. Причому, дуже активно… Наприклад, невисокий на зріст Іван Маланкевич чомусь наступав мені на ногу – я так і не збагнув, що це за прийом. Не знаю, хто це зробив, але на штанах у мене відбився шматочок чийогось мешта. І пригадав, що вже десь про таке чув… Чув від Віктора Копиляка – працівника ратуші, якого копнув у коліно той же Іван Маланкевич. Коли у попередньому номері писав про це, то, як кажуть, і вірилося, і не вірилося – ну, пошарпалися чоловіки, з ким не буває… Коли сам побув у гурті, керованому стадним інстинктом, переконався, що таке справді може бути. До речі, людський поголос має властивість перебільшувати значущість події – насправді, ніхто мене до болю не бив, бо це було б занадто з їхнього боку і відразу у приміщенні суду. Востаннє на мене здійснювали напад у середині дев’яностих, коли і тодішній владі не подобалося те, що пишу. Коли звістка про інцидент дійшла до газети “Комсомольская правда в Украине”, то від заголовку “В Самборе жестоко избит редактор частной газеты” мені самому стало зле…

Я може й не морочив би голови читачам цим інцидентом, але наступного дня мені показали на відео те, що пропустив у судовій залі. Коли Василь Сенечин зачитав рішення у справі Пицика, то у його бік полетіли гривні, що, ймовірно, мало на меті продемонструвати (у розумінні активістів) продажність Феміди. До слова, і тут начальник водоканалу Іван Маланкевич не пошкодував своїх грошей… Потім суддю і секретаря суду не випускали з зали, перегородивши їм вихід. Таке ставлення до судді у Самборі бачу вперше. Якщо хтось не згідний з рішенням, то є відповідні інстанції, куди треба звертатися, а хуліганити в суді якось не пасує людям, які, мабуть, думають, що вони еліта. Якщо товариство, яке я побачив, є вірними соратниками мера Юрія Гамара, то я йому співчуваю.

Якщо саме так повели себе у суді, то вони, не виключено, ще не раз ходитимуть в гості до Феміди. Заяви до суду про поновлення подали Степан Кульчицький, який працював начальником водоканалу, Галина Магац, яка керувала земельними стосунками в ратуші. У середині травня заступниця мера Наталія Зремяк чекає на суд, який має розставити крапки над “і” у справі про захист честі і гідності. Адже міський голова сказав депутатам на сесії, що вона поновилася на посаді в ратуші, бо занесла у суд гроші… Не знаю, якими будуть рішення з цих питань, але, гадаю, максимально чесні…

Нам стало відомо, що Роман Пицик звернувся у поліцію, щоб притягнути винних до відповідальності за хуліганство у суді, щоправда, не знаємо, чи це будуть кваліфікувати як хуліганство, чи як напад на суддю.

Роман ІВАНЧУК.