Як директорка школи Надія Титар перший гол забивала

SambirWZ
202

Як директорка школи Надія Титар перший гол забивала

Я собі думаю, що коли і надалі на наших теренах відкриватимуть майданчики зі штучним покриттям, то уже не доберу у щедрій українській мові потрібних слів – доведеться повторюватися. У нас такі події уже стають буденними. І Богу дякувати. Знаєте, у школах так повелося віддавна, що в кабінеті біології мусить бути гіпсовий скелет і в хімічному – усі колбочки. А фізкультура була десь там далеко і не обов’язково у школах міг бути нормальний спортивний зал…

Минулої неділі команда народного депутата Ярослава Дубневича відкривала у Воютичах і сучасний спортивний зал, і майданчик зі штучним покриття. Вчитель фізкультури Іван Присяжний потім скаже, що уже втомився мріяти про такі споруди, але в нашій історії був 2015 рік, коли райдержадміністрацією керував Олег Домчак. Одного разу приїхав у село, оглянув освітянську господарку і сказав, що будуть будувати стадіон. Пан Іван і тоді не повірив, бо в Україні війна і маса інших проблем, ач, ні – збулося… На урочистості прибули народний депутат Ярослав Дубневич, депутати обласної ради Володимир Кужидло, Олег Домчак, голова райради Віталій Кімак, депутат районної ради Микола Фрей, перший заступник голови РДА Петро Герман, заступник начальника управління фізкультури і спорту Львівської ОДА Андрій Тур, інші поважні особи. Ярослав Дубневич не втаємничував власного задоволення, що ще одну добру справу зробили на Самбірщині. Минуть роки, забудеться та команда, яка благо воютичанам подарувала, а стадіон та спортзал залишаться… Ми собі поміркували про те, що прокурори якісь там фарби над нардепом згущують, а він оптимістично їздить по селах відкривати спортивні споруди. До речі, на власній сторінці у соціальних мережах Ярослав Васильович написав, що усе, що діється нині навколо його прізвища, є політично вмотивованим.

А саме новосілля розпочалося з дуже хвилюючого моменту. Поки самодіяльні митці виконували знамениту пісню «Тополі», три дівчинки пішли на кладовище з квітами до могил загиблих в АТО Ігоря Добровольського, Ігоря Бжостовського, Івана Попіля. Я помітив, що яке б дійство не було у Воютицькій школі, але вшанування своїх Героїв – на першому місці. А ще нам запам’ятався виступ ветерана спорту Степана Меличина. Він як випускник школи теж згадував, що і його покоління мріяло про нормальний спортзал, але навіть незважаючи на відсутність умов, хлопці ставали переможцями обласних олімпіад з футболу чи баскетболу, пригадав, що на тому місці, де нині майданчик зі штучним покриттям, колись було озеро і люди самотужки його засипали, аби звести спортивну споруду. Все ж громада – то велика сила…

І наостанок. Перший гол та ж громада довірила забити директорці школи Надії Титар. Зверніть увагу, не копнути по м’ячу, а власне гол забити. На ворота став хтось з юних футболістів і гол таки пропустив. Було хіба дуже важливо, щоб пані Надія в принципі попала у ворота…

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити