Яке то щастя – помитися під душем

SambirWZ
184

Яке то щастя – помитися під душем

Дуже шаную «Волонтерів Свободи Самбірщини», бо хлопці планомірно і давно працюють заради помочі військові. Вони не збирають коштів поміж людьми, а на все необхідне витягають зі своїх статків. Не будемо нині про попередні благородні справи, нині, про те, що відбулося кілька тижнів тому.

Зі сходу вчергове повернулися Юрій Лешкович, Руслан Гнатик та Андрій Мандзяк. Прізвища на наших теренах відомі, тому говорити про їхні владні титули – зайве. Ще один волонтер з цього ж товариства Андрій Куйдич, залишався удома – як самі жартують, мусить же хтось гроші заробляти… Але Андрій Омелянович спрезентував те, без чого подорож на схід була б неможливою, – бойлер для солдатської лазні. Уже гуртом докуповували все інше сантехнічне причандалля. Річ у тому, що самбірські сапери змінили місце дислокації і на новій території треба було облаштувати солдатську лазню. Без помочі волонтерів їм годі було упоратися з проблемою, а «свободівці» у таких ситуаціях безвідмовні. Головним майстром був Андрій Мандзяк, а Юрій Лешкович та Руслан Гнатик – консультантами, хоча й вояки допомагали. Уявіть собі, протягом двох днів кипіла робота і наприкінці другого дня сапери уже знімали втому у новій душовій. Волонтери кажуть: хлопці натішитися не могли. Чесно, як мало треба для повного щастя! Ми тут, у себе, щодня ліземо під душ і навіть не знаємо, яке це благо…

А ще волонтери привезли на схід більше 70 кілограмів перев’язочних матеріалів для двох госпіталів, що їх передав депутат обласної ради Руслан Кошулинський, а Руслан Гнатик придбав чотири зимові шини для машини «швидкої допомоги», якою сам їздив, коли служив начмедом госпіталю прикордонників на Луганщині.

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар