Як журналіст «Високого Замку» на «території» «Норбілк-Агрі» соняшники від горобців «рятував»
Передісторія цього відрядження на Старосамбірщину оригінальна, якщо не сказати більше – з міжнародним присмаком… Влітку на сесії районної ради деякі депутати виступили з претензіями до великих аграрників, мовляв, вносять на поля багато «хімії». Тема, звісно ж, не нова і останніми роками політики часто про це говорять.
ДАЛИ тоді слово і головному лікареві Юрію Войтіву, який, поміркувавши на цю тему, додав: горобці клюють соняшники біля хат сільських господарів, а у полі – бояться. Ми й не думали, що ті кілька речень про горобців викличуть таку реакцію… Замітку прочитали у знаній в районі фірмі «Норбілк Агрі», її перевели на англійську мову та відправили до інвестора в Ірландію і пів країни, де живуть Клібборни, висловили своє негативне ставлення до таких міркувань. Більше того, менеджер Ігор Шак у день виходу газети обіцяв вивезти нашого репортера на поле з соняшниками і показати, як горобці тлумлять насіння. Цей день настав минулого тижня. Виявляється, у районі простий обиватель ототожнює соняшники виключно з «Норбілк-Агрі». А ми ж цього не знали…
Поле неподалік Болозіва стирчало уже посохлими соняшниками. Треба сказати, видовище зовсім не таке, як влітку, коли лан усміхається жовтогарячими голівками, а подорожувальники лізуть поміж ними знимкуватися… Стоять стебла потемнілі, висохлі і з опущеними головами – зі сумом чекають, поки їх будуть молотити. Нам розповіли цікаву історію. Десь до якоїсь контори, де багато незаміжніх жіночок, прийшла якась пані і запитала, чого, мовляв, під вінець не йдете? Наречені віднікувалися: встигнемо, а у відповідь почули: ви бачили тепер соняхи біля Болозіва? Влітку були гарні, а тепер – страх глянути. Так і з дівочою вродою може статися. Задумалися…
Але не до дівчат нині. Господар «Норбілк Агрі» Джонатан Клібборн демонстрував нам працю горобців. Коли голівка соняха уже схилилася додолу, пташина сідає на неї і, тримаючись вниз головою, витягає зернятко за зернятком, кладе поруч на похилену голівку соняха, звільняє від лушпиння і їсть. В минулі роки, коли через дощову погоду урожай доводилось збирати пізньої осені, птахи знищили до 30 відсотків урожаю. Ми справді побачили луску на «столику» і порожні «клітинки» соняха знизу та подивувалися, що безмозглі горобці такі розумні. Щоправда, самих горобців не побачили, бо ми своєю присутністю їх налякали.
Далі про про обробку полів нам розповідав Джонатан Клібборн, який підтвердив, що тут, в Україні, технології і препарати використовують такі ж, як у нього на батьківщині. Щотижня фірма звітує фітоінспекції про внесення добрив чи засобів захисту рослин. І мусять робити все, як книжка пише, бо контроль за цією справою дуже серйозний. Та й обманювати Старосамбірського фітоінспектора невигідно… самому ж виробнику. За словами пана Клібборна, насіння соняшника вирощують для добре знаної фірми «Майола» (не сприйміть за рекламу), яка співпрацює з 89 країнами світу і дуже пишається якістю власної продукції. Якщо соняшники будуть надто захімізовані, то фірма їх просто не візьме – там свої потужні лабораторії. Фітоінспектор коментує внесення препаратів на поля трохи інакше: якщо усе в міру, то нічого поганого нема. І земля, і рослини потребують догляду, щоб не хворіти… І якщо цього не робити, жодна культура не зможе нормально розвиватися. Це те саме, що відмінити аптеки, де люди собі хімію купують. Зрештою, великих інвесторів з їхніми агротехнологіями бачать усі, а дрібних фермерів, які так само працюють за тими ж технологіями, не бачить ніхто. Ми, до слова, поцікавилися і тим, скільки вносили міндобрив та гербіцидів на поля за колишніх колгоспів? Нам розповіли, що зараз вносять на 90 відсотків менше, ніж тоді. Інша справа – починаючи з дев’яностих «цноту» землі взагалі ніхто не порушував і вона мирно заростала бур’янами і чагарниками, а коли на ґрунти прийшли нові аграрники, багатьом відразу стало зле. Зрештою, фахівці кажуть, що нині більше шкоди приносять телефони, гаджети, мікрохвильовки, але про це уже забули і від них ніхто не відмовляється.
Ми нікого і ні у чому не оправдовуємо. Ми просто подаємо точку зору аграрників, а судити вам…
Вже оскільки ми гостювали на «території» «Норбілк-Агрі», то не могли не поцікавитися їхніми справами. Нині уже мають 3300 гектарів людських паїв, які використали під соняшник, сою та пшеницю. Наступного року мають замовлення на кукурудзу. У планах фірми – сягнути 5000 гектарів. Процес залучення паїв триває. Мушу сказати, що у Болозеві того дня людям роздавали зерно за паї – дуже оригінальний та дисциплінований процес. До фури під’їжджали чи то фіри, чи то «Мерседеси» на польських номерах і вантажили мішки по 50 кілограмів з логотипом фірми. Якщо комусь треба було додавати кілька кілограмів до норми, то досипали – чи то 2, чи то 5 кілограмів… Все, як в аптеці. Під час видачі зерна підійшов до Ігоря Шака середнього віку чоловік і запропонував свій гектар в оренду. Мовляв, він у Польщі заробляє, а батьки уже не мають сили свої морги обробляти… З усього видно, пайовики задоволені тим, що мають справу з колективом «Норбілк Агрі», у всякому випадку, ніхто не хоче розривати угод. Бо навіщо добра від добра шукати? Зрештою, кожен транспорт потягнув на свою убору в середньому по 10 мішків збіжжя. Як з неба впало… І ніхто того дня про хімію на полях не згадував… Хоча, треба сказати, з’являються тепер пайовики, які хочуть не зерна (платять по 400-500 кілограмів за гектар), а грошей. Загалом, фірма цьогоріч має роздати людям 4,1 млн. грн., включаючи 300 тонн зерна – усе згідно з угодами. До речі, цього року вчергове зросла орендна плата, будуть віддавати за 1га на 700 грн. більше. Ось така собі інвестиція у наші села. Більше того, селянин, отримавши плату за свою землю, має заплатити податок державі – так є. Але податок замість пайовика платить фірма. Чи усі орендарі у наших селах платять податки за віддане людям зерно? Сумніваюся…
Взагалі, екскурсія у «Норбілк-Агрі» залишила приємні враження. Якщо раніше оптимізму у колективі було менше, то нині, Богу дякувати, побільшало. Лише тепер, після п’яти років роботи на Старосамбірщині, ірландський інвестор заговорив про якийсь мінімальний прибуток. Бо попередніх років гроші лише вкладали в Україну. Ведемо до того, що комусь може здаватися, начебто інвестор, як тільки прийшов, так відразу почав шуфлями гроші з нашої землі горнути…
Роман ІВАНЧУК.