Як мало просять діти у Святого Миколая – здоров’я…
До кожного приходить Святий Миколай. Комусь щось щедріше приносить, комусь – так собі – аби лише “відмітитися”. Але є серед нас ті, які потребують не стільки подарунків, скільки звичайного людського тепла і спілкування. Маю на увазі дітей-інвалідів міської асоціації “Промінь”.
Кожного року житель Самбора (тут титули не підходять) Степан Сюшко збирає в кафе “Час поїсти” таких дітей та їхніх батьків. І до них неодмінно приходить Святий Миколай з ангеликами. Цьогоріч цю місію виконали Мар’ян Боженко, Марта Біла та Зоряна Муха. Дітки спочатку трішки соромилися, а потім навперебій стали розповідати віршики та молитви – ну, усе, чого їх батьки навчили напередодні свята. Кожен отримав презент, похвалу і багато оплесків. Все це виглядало на зустріч родичів, та тільки об’єднаних однією бідою… І власне для цієї родини постаралися створити свято, крім Степана Сюшка, Ірина Висоцька, Тетяна Цебрик, Василь Півторак. Уже коли ми просто пили каву і говорили про життя-буття, зайшов на свято пан Оленяк, щоправда, дітей уже не було, але свої презенти він залишив Стефанії Коваль, яка опікується дітьми-інвалідами. Чоловік дізнався, що тут відбувається, і приніс… Так ось, коли ми пили каву, пані Стефа розповіла, що тієї малюсінької кімнати, яку їм дали на території Самбірської школи-ліцею, замало. Їм би щось трішки більше, та у центрі міста, аби зручніше було добиратися. Ми, звичайно, не нав’язуємо свої ідеї, але перше, що спало на думку, то чи не знайти кімнату у нашому Центрі позашкілля, там багато керівників гуртків і, крім спілкування поміж собою, діти б ще чогось навчилися…
…Наостанок свята, коли Миколай Чудотворець уже збирався йти до інших діточок, запитав у дітей-інвалідів, чого б вони хотіли попросити на наступний рік? І майже хором усі відповіли: ЗДОРОВ’Я! А я подумав про те, як мало вони хочуть у цьому житті…
Роман ІВАНЧУК.