Як перевізники образили автора сільського Гімну

Михайло Волянський добре знаний самбірянам старшого покоління. Сам був пожежником, потім пожежниками були два його сини. Дружина Марія працювала багато літ при владі в ратуші…

Якось вранці пан Михайло прийшов до редакції “Високого Замку” і приніс… свій вірш. Наша газета принципово не друкує поезії і я почав думати, як делікатніше відмовити поважному чоловікові. Але те, що розповів далі, було не стільки пов‘язане з віршами. Попри те, що зараз на пенсії, їздить до лісу за дарами природи і порпається на грядках, відкрив у собі талант поета. Одного разу написав вірш, присвячений рідному селу Ясениця Сільна Дрогобицького району. Зізнався, що відчував муки творчості, що ретельно підбирав слова. І не так, щоб закінчення збігалися, а так – щоб думка була… Першим критиком була дружина Марія Онуфріївна. Каже поет, що критик серйозний – сама нічого не написала, а правки вносить. Спільне творіння пан Михайло показав одному нашому письменникові і той визнав, що твір геніальний. Поет не повірив, бо це перший вірш. Дав для аналізу відомій місцевій поетесі і та внесла деякі правки. Потім свою “Ясеницю Сільну” показав двоюрідному братові Михайлу Сторонському, який поклав поезію на музику. В селі твір сподобався, а у День Незалежності тамтешній хор виконав пісню, яка відтепер стане Гімном села. Прем‘єра, каже, вдалася, хоча автор слів Михайло Волянський не прибув. Запланував поїздку, прийшов на вокзал, а автобуси не їдуть, бо… свято – День Незалежності. Хоча має надію почути свою пісню іншим разом.

Ось така у нас вийшла замітка про те, що святкові маршрутки не їздять.

Роман ІВАНЧУК.