Якщо до сімнадцяти додають Спаньчака і Гамара, то виходить кворум?

SambirWZ
226

Якщо до сімнадцяти додають Спаньчака і Гамара, то виходить кворум?

Набрати нині кількість депутатів Самбірської міської ради, охочих попрацювати на сесії, стає проблематично. Ми цій темі тижнів два присвятили цілу публікацію, винісши у заголовок слово «срань». Це так мер Юрій Гамар назвав тих, які давно і регулярно не приходять на зібрання. Слово не конче приємне, а відтак довелося почути, що цих обранців воно образило… Знаєте, в Самборі вводять час од часу політичні неологізми, які гублять свій первинний смисл, а залишаються просто словом характеристики для тих чи інших індивідуумів. Якщо брати до уваги деякі «характеристики» в соцмережах від політичних опонентів, то слово «срань», повірте, не найгірше. Життя дуже нервовим стало.

Спочатку були квіточки…

МИНУЛОГО четверга знову була оголошена сесія міськради – це та, яка раніше не відбулася. Біля підніжжя ратуші я рахував кількість «штиків» і начебто до грані кворуму дійшло, але раптом рознервувався Олег Француз, заявивши колегам та представникам преси, що покидає сесійну залу, позаяк його земельному питанню знову не знайшлося місця у порядку денному. А один з колег так йому і заявив: не проголосую! Сам Олег Ярославович говорив про те, що така поведінка депутатів тому, що він колись не проголосував за щось їхнє… Справа депутатська – як голосувати, але насправді пан Француз це питання, яке, з його слів, цілком законне, лобіює роками, але воно не проходить, бо у декого амбіції вищі за здоровий глузд… Ну що, йому треба йти з депутатів, аби стати «народом» і питання пройшло? Олега Ярославовича умовили повернутися у сесійну залу… І там з’ясувалося, що є 17 обранців – рівно половина, ще один депутат Василь Спаньчак зареєструвався вранці, але мав поважні родинні проблеми, то ж покинув ратушу, проте підпис у журналі реєстрації поставив, отже, всіх стало 18-ть. Міський голова, не обділений правом голосу, а отже, кількість у 19 обраних дозволила господарям магістрату розпочати розгляд питань. До цієї теми ми ще обов’язково повернемося, бо якщо на сесії чи після неї не було чи не буде скандалу, значить то не Самбір.

В залі сиділи чотири жіночки, як з’ясувалося, представниці так званого квіткового базару, якому поліція не дає торгувати. Їхні інтереси захищала депутат Любов Мосійчук, до якої торговельниці звернулися напередодні. До речі, Любов Миколаївна їх уже одного разу успішно захистила, то ж пішла повторна спроба. Треба віддати належне депутатці: з почуттям гідності, правильною мовою і аргументами вона попровадила захист. Якщо правда, що «Батьківщина» буде пропонувати її громаді Самбірської ОТГ на посаду голови, то цей виступ можна вважати гідним початком передвиборчої кампанії. Йшлося про те, що там стоять з квітами власного «виробництва» зо два десятки пенсіонерок, які рятуються цим бізнесом від бідності, від заборгованості у комунальних платежах, від хвороб. Зрештою, вони самі вирощують товар, який швидко псується, приходять на те саме роками визначене місце, готові платити (чи платять) за базарні послуги, проте, їх звідти виганяють. А квітами користується дуже багато містян, ціни помірковані. До того ж, це сезонна торгівля і якщо у теплі місяці року жіночки там поторгують, то нічого страшного не станеться… У процесі обговорення теми, депутати дійшли висновку, що то якась змова проти квітникарів, або вибіркова справедливість з боку поліції… Зрештою, депутат Степан Кузьо зажадав на сесію когось із поліцейських, до яких назбиралося трохи питань. Хтось згадав дорожні кільця на Валовій, мовляв, це не місце для паркування, але поліція не бачить…

У відповідь торговельникам звучали міркування про те, що живемо в час коронавірусу і, хоч жінки, за їхніми словами, мають маски і тримають дистанцію, але стихійна торгівля не вписується в норми боротьби з вірусом. От жінок і виганяють. Але виникає інше питання: чому мандаринами та прищепками до волосся у тому ж місці на Валовій торгувати можна, а квіти – світова небезпека? Міський голова Юрій Гамар вкотре розповів про те, що місто (від Чорновола до стрілковицького моста) чисте, а тільки проміжок Валової біля ринку після торгового дня – величезний смітник. Потім сказав, що квітникарки мають пройти погодження у виконкомі, який дає дозвіл на лоткову торгівлю. Чомусь, каже, всі інші цю процедуру проходять, а тут – начебто якісь пільги мають бути… Не знаю, чи жінки підуть на процедуру, але якогось конкретного рішення обранці не прийняли та й не могли прийняти, хоча, схоже, сторони залишилися задоволенні одні одними… Дозвольте і своє вкраплення в тему. Свого часу для квітів було відведене спеціальне місце при вході на ринок з боку Валової. Потім на тому місці виріс триповерховий торговельний комплекс… Згодом для жінок з квітами звели інший павільйон (напроти «Макса»), але торговельниці не захотіли туди йти, тому зараз там похоронними вінками торгують. Тому, панове владоможці, давайте якимось чином вирішимо цю проблему бодай би для тих двадцяти пенсіонерок, які ще хочуть і вміють з душею вирощувати квіти і продавати їх нам.

До слова, «квіти, висаджені з душею» в Самборі – це не про квіти, це свіжий політичний неологізм, як от «срань». Опоненти нинішньої ратуші вирішили, що за попередньої влади троянди біля магістрату висаджували з душею, а реконструйована, модерна клумба від Юрія Гамара – без душі… Може, зважаючи на це, а може, на палкий виступ Любові Мосійчук, один з постійних відвідувачів сесій поважний Йосип так перейнявся темою, що попросив комунальників зірвати йому одну троянду з числа тих, що посаджені біля ратуші з душею, і привселюдно подарував її в найвищому залі міста Любі Миколаївні – вона дуже розчулилася. Добре, що хоч не вирвав з землі модерну, але «бездушну» туйку від Гамара…

…Потім – «ягідки»

ЙДЕМО з квіточок до «ягідок». Доповідачі за трибуною міняли один одного – питання бюджету, комунальної власності, землі і так далі. Питання, можна сказати, технічні і великого інтересу у читача навряд чи будуть викликати. Мушу авторитетно ствердити, що «шкурних» депутатських питань ми не помітили, у всякому випадку, прізвища місцевих авторитетів у проєктах рішень не звучали. Треба знову визнати рацію Любові Мосійчук, яка звернула увагу на одну пікантність. Спочатку у порядку денному було орієнтовно 15 питань, а потім міський голова додав ще стільки ж. Це з розряду тих, які називаються «за дванадцятьма підписами». Тобто, рівно стільки депутатів підписує прохання винести питання на сесію і його головуючий мусить виносити, так би мовити, на вимогу. Це цікавий момент, бо насправді чогось нагального там не було – були банальні людські проблеми, здебільшого з питань землі. Хоча ні, було питання, яке один з депутатів попросив зняти, бо мова йшла про приватизацію землі під будинком, де мешкає його двоюрідна сестра. Він не проголосує на грані кворуму, бо буде «конфлікт інтересів». Уявляєте, двоюрідна сестра – тепер дуже близька родичка.

Далі з найцікавішого. Головний фінансист міста Раіса Сас уточнювала цифри бюджету. З футболу, який невідомо, чи відбудеться цьогоріч, зняли 650 тисяч гривень на інші потреби. Зокрема, 200 тисяч гривень задекларували на найбільш нагальні проблеми берегоукріплення Дністра в районі Набережної. Юрій Гамар обіцяв, що як тільки зійде вода, то подивляться, чим можна допомогти людям своїми силами, не чекаючи грошей з держбюджету чи екологічних фондів. Ще якусь суму передбачили на ремонти прибудинкових територій на Шевченка, Грушевського, Заміській, інших… Міські обранці прийняли від Вільшаницької ОТГ медичну субвенцію, яку селяни можуть використовувати лише на вторинний рівень, якого у Вільшанику, звісно ж, нема. Міські фінансисти заговорили про те, що районні ОТГ мають немалі суми на рахунках власне цієї субвенції, але лікарням не поспішають віддавати. Наприклад, Новий Калинів береже на своїх рахунках 1 мільйон 300 тисяч, Воля Баранецька – 990 тисяч. Якщо гроші не використовувати, до їх просто повернуть в державний бюджет. Свищи потім… Тут хтось пригадав, що маємо головного лікаря ЦРЛ Богдана Марчука, який має бути менеджером медицини і тягнути гроші на лікарню.

Світлана Дутко презентувала колегам так званий Револьверний фонд. Запахло ще одним неологізмом, тому настовбурчив вуха. Насправді, за цим не конче зрозумілим військовим терміном криється справа благородна і мирна. В місті коштом місцевого бюджету, грантів чи меценатів створюється така собі позичкова каса для господарів об’єднань співвласників житла. На практиці це виглядатиме так: мешканці багатоквартирки задумали утеплити свій будинок, назбирали трохи грошенят, а решту – бракує. Цю суму додає Револьверний фонд на певний час, а сусіди згодом повертають її без відсотків. На думку пані Світлани, ці гроші матимуть постійний рух, але одна умова: їх виділяє фонд лише на енергозберігаючі заходи, як от утеплення фасадів. Якщо ця «машина» запрацює, буде не зле.

На вулиці Стуса, 2 є майже аварійний будинок. Це якраз роздоріжжя біля Торгової. Дві квартири приватизовані і там живуть люди, а дві інші, які у власності міста, депутати вирішили віддати на аукціон. А чом би й ні? Місце бізнесово привабливе і місцеві олігархи можуть розвалюху облагородити. Пам’ятаю, кілька років тому з такого ж аукціону продавали будівлі першого жеку. Стан їх був не найкращий, і навіть думав, нехай би хтось просто так взяв. Не взяли, а викупили за мільйони і там нині сучасний магазин рівня люкс… А ще обранці Самбора дали згоду на знесення старезної будівлі спортшколи на вул. Коперника, яка уже давно стала непридатною для експлуатації… А ще затвердили програму фінансового забезпечення аварійних робіт. В нас і раніше така програма діяла і передбачала на всілякі стихійні лиха, провали доріг, дахів, вітри, паводки в межах півтора мільйона гривень. Тепер рівень зріс до 3,5 мільйона.

І наостанок тема, що викликає певні міркування в Самборі останнім часом. Певні – то радше злі… Свого часу міськрада віддала громаді УГКЦ дві будівлі на вулиці Чайковського під християнський центр для молоді – садочок, відпочинкові структури і так далі. Термін угоди був укладений з містом на 2 роки 10 місяців. Малий термін, либонь, був зумовлений тим, аби влада оцінила, що ж там насправді буде діятися? Отець Любомир Григель розповів, що один будиночок перекрили, інший – перекриватимуть, придбали вікна-двері, монтують гарну огорожу. Як би складно не було, але роботи тривають. У перспективі там буде дитячий садок з основами християнського виховання. Обранців зацікавило, хто буде фінансувати структуру, коли в освіті нині маса проблем? Питання слушне. Отець відповів, що частину коштів, як і скрізь, вноситимуть батьки, решту – додаватиме Дрогобицько-Самбірська єпархія УГКЦ. Приклад роботи таких закладів є у Дрогобичі. Тепер постала потреба продовжити угоду. Продовжили на 49 років без зміни профілю… Але тема двох будівель на Чайковського, радше з нагоди політичних симпатій чи антипатій, набирає не зовсім коректних коментарів. Побійтеся Бога, ну який депутат навіть з тих, хто не дуже любить нинішніх чиновників ратуші, проголосує проти християнського садочка?.. Нагадаємо, на ці будівлі мав охоту один з колишніх мерів, вважаючи, що якщо він лідер громади, то має право жити там, де хоче жити. Потім стояло питання, чи віддавати греко-католикам під християнський центр, чи православним – під центр реабілітації воїнів АТО. Садочок переміг.

А наостанок «пішли» судові позови?

ТОГО ж дня до репортера «ВЗ» зателефонував депутат міськради, юрист Роман Пицик, який не був на сесії, і повідомив, що вся та сесія, мовляв, зовсім не сесія, рішення прийняті незаконно. З його точки зору, якби депутат Василь Спаньчак, який зареєструвався перед початком і пішов з поважних причин, побув на початку розгляду питань, то все гаразд, інакше – до кворуму бракувало одного депутата. Він буде подавати до суду на міську раду заяву з тим, аби визнали 62-у сесію нелегітимною. Потім під одним із постів в соціальних мережах про сесію пан Роман написав: «Було в залі 17 депутатів, а сесія ради легітимна, коли в ній БЕРЕ УЧАСТЬ більшість депутатів від загального складу ради. Тому всі рішення ради НЕЗАКОННІ. І це буде доведено в суді!» Не сумніваюся в авторитетності міркувань пана Романа… Міг би зателефонувати з цього приводу до іншого юриста та ще й кандидата юридичних наук, секретаря ради Юрія Дмитришина і вірю, що він знайшов би багато аргументів на захист законності того зібрання, що відбулося минулого четверга. Але знаю, що це два давні опоненти, які в розгалуженому законодавстві знайдуть собі будь-які оправдання. Тому пішов іншим шляхом: знайшов незалежного від самбірської політики юриста, який працює в сфері місцевого самоврядування і попросив розтлумачити ситуацію без будь-яких емоцій. Юрист, вважаючи, що регламент ради базується на Законах, вичитав на сайті наш регламент, за який проголосували самбірські депутати, і поділився з нами своїми міркуваннями.

Стаття 28. «Легітимність ради» гласить, що «Загальний склад ради становить 34 депутати. Сесія ради є легітимною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Кількість депутатів, присутніх на засіданні сесії ради, визначається тільки за результатами їх персональної реєстрації. Персональна реєстрація депутатів під розпис починається перед кожним засіданням сесії ради і проводиться до його закінчення із зазначенням часу реєстрації кожного депутата». Тобто, чуємо далі роз’яснення, якщо депутат Василь Спаньчак перед початком зареєструвався, значить з тієї хвилини він на сесії. Зареєструвалося 18 депутатів – більше половини. Стаття 22 вашого ж регламенту гласить, продовжує далі юрист, що «на міського голову поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом». Грубо кажучи, його голос такий же, як інших депутатів. Виходить, що так чи інакше присутніми в залі були 19 осіб, наділених правом голосу. Для того, щоб питання проходило, треба 18 голосів. До речі, під час кожного поіменного голосування голова лічильної комісії Олег Полюга виголошував «Спаньчак. Не голосує». Як підсумок голосування постійно звучало: «18 «за», один не брав участі в голосуванні». Василь Ярославович, між іншим, під кінець засідання повернувся. Справді, сесія відбувалася на грані кворуму і, як тільки хтось виходив, то голосування призупинялося. Всіляке може бути – хтось випив доброї мочегонної кави…

Незаангажований юрист наприкінці своїх коментарів був здивований такою ситуацією в місті. Чому частина депутатів в принципі не ходить на сесії, порушуючи статтю 10 регламенту «Обов’язки депутата в раді та в її органах». Депутат зобов’язаний персонально реєструватись на кожному засіданні, брати участь у роботі ради, постійних комісій ради та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень…». На жаль, на цю статтю регламенту депутати, які не приходять на сесії, сором’язливо не реагують. Свого часу вони пояснювали це тим, що дуже багато позачергових сесій, на які пхають «цікаві питання». Але тепер і на чергові сесії не ходять. Якось це непослідовно… Вірю, що Роман Пицик дотримає слова і подасть до суду на міськраду і тоді вже будемо мати істину. Тільки бажано потурбувати Феміду ще до жовтневих виборів, бо потім тема буде не дуже цікавою.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити