Іван Грись сам собі виписав наряди на вирішення проблем

SambirWZ
35

Іван Грись сам собі виписав наряди на вирішення проблем

Протягом трьох місяців чиновники Старосамбірського «білого дому» збирали до купочки людські біди

Голова Старосамбірської РДА Іван Грись, як тільки прийшов на посаду, разом зі своїм першим заступником Русланом Пупою об’їздили усі села району. Скептики сприймали ці подорожі як передвиборчу  підтримку Петра Порошенка, а насправді, чиновники збирали людські проблеми, щоб їх потім згрупувати за галузями і думати, що з цим усім робити… Для підсумків поїздок скликали сільських голів, міських, представників культури, медицини, освіти, інших служб. 

ФІЛОСОФІЯ цієї наради трохи дивувала попервах. Шеф Івана Грися Петро Порошенко уже йде, невідомо, скільки залишилося урядувати самому Івану Михайловичу, а він все одно збирає зал, щоб поговорити про людські проблеми і про те, як їх вирішувати. Доповідачем був керівник управління економіки Микола Масляк і розпочали з енергетики. Ми колись писали про проблеми місцевого РЕМу, але те, що почули цього разу, приголомшило. Села району висловили аж 62 претензії, які стосувалися перепаду потужностей, гнилих стовпів та старих трансформаторних. Всього було стільки сказано, що складалося враження, ніби через кілька років нам доведеться організовувати повторну електрифікацію Старосамбірщини. На хуторі Смеречина залишилася одна хата, у якій мешкає три сім’ї і мають п’ятеро малолітніх дітей. А лінія уже валиться. Майстри бояться вилазити на стовпи, а просто прикладають драбину і прив’язують дріт до деревини. Нові стовпи привезли, але не встановили, вони уже лежачи встигли зігнити. Десь у якомусь селі, як тільки йде дощ, автоматично вимикається світло, бо на трансформаторній пробило шифер і вода туди затікає – ми не чекали, що і про таке доведеться колись писати. У Грозьово інша проблема. На одній лінії, каже війт Федір Поліжак, є 10 хат, а на іншій – 35. Там, де багато, часто вибиває світло… Напередодні Великодня село знеструмили, нарід почав у  сільського голови домагатися повернення світла. Приїхали електрики і світло подали. Просто вмикнули рубильник. Пан Федір твердить, що включилося, бо трансформатор встиг охолодитися. Та не минуло години, як техніка нагрілася і світло знову пропало. На сам Великдень після того, як війт зателефонував на «гарячу лінію», майстри знову приїжджали. Практично у всіх селах люди скаржилися владі на те, що стрибає напруга і горить побутова техніка.

У 37 населених пунктах люди висловили претензії до 17 маршрутів. Більшість нарікань стосувалася зміни графіків, або відміни маршрутів. Іван Грись порадив автоперевізникам дослухатися до побажань людей і взагалі не сприйняв міркувань про те, що хтось десь не їде, бо погані дороги чи пасажирів нема. Всі, хто «вигравав» маршрути у Львівській ОДА, знали, про які дороги йде мова. Є маршрути рентабельні, а є збиткові. Тому нехай керівники перевізників компенсовують витрати на престижних маршрутах по асфальтованих дорогах, наприклад, зі Старого Самбора до Львова. Представники Мурованого заявили, що вони – єдине село, куди не заїжджає жодна маршрутка – дивно, чи не так? І ще одне. Остання маршрутка зі Старого Самбора у бік Самбора відправляється о сьомій вечора. І що робити тим, хто має їхати пізніше?

Надійшло 18 пропозицій щодо берегоукріплення. Тут оптимізму було дуже мало, бо у районі, помереженому річками, цій темі відповідні служби не надають серйозного звучання, а відтак – невиконання робіт.

Потім пішла мова про зв’язок. Виявляється, до цієї теми була 21 претензія. Є села, які ще не мають мобільного зв’язку, а мобільні оператори, які у нас багаті, туди не поспішають. Немало сіл ще не має Інтернету. Війти твердять, що майстри тягнуть Інтернет там, де села великі, а у маленькі їх не заманиш. В Тур’є, скажімо, тягнули всесвітню мережу, а на якийсь видолинок, де двадцять хат, – уже сили не вистачило. А жити нині без Інтернету непросто, бо діти на заробітках, а батьки навіть поговорити з ними не можуть. У Скелівці на пошті нема комп’ютера, а деякі села як от Страшевичі, Галівка, Товарна борються за збереження у них поштових відділень. Пошта у Нижанковичах потребує ремонту.

До питань водопостачання і водовідведення було аж 22 пропозиції до влади. Великі міста і села просять збільшити кількість контейнерних ящиків на сміття, облаштовувати сміттєзбірні… От який пункт не хотілося б озвучувати, то про дороги. Практично усі села висловили свої претензії. Причина бездоріжжя – нема грошей на усе відразу. Голова райради Тетяна Терлецька зазначила, що політика в державі зводиться до того, що спочатку ремонтують шляхи між обласними центрами, потім – між містами районних масштабів, а вже після того підуть на села. Коли підуть, один Бог знає. Щомісяця район подає заявки на ремонт шляхів у ЛОДА, але там тих заявок так багато, що до Старосамбірщини руки не доходять, а якщо доходять, то на якийсь мільйон-другий, яким годі усі дірки залатати… Окремий пункт – сільське господарство. Основна претензія багатьох сіл – неконтрольоване внесення у наші ґрунти всілякої хімії, від чого не тільки бджоли гинуть, а й люди хворіють. Зеновій Сольчаник, який мешкає у райцентрі, пішов з внуком за місто погуляти, а там дитина надихалася випарів з полів і захворіла. І це, каже Іван Грись, не якесь там далеке село, а Старий Самбір. І як таке можна чинити? Великих орендарів паїв голова РДА запросив на окрему нараду. Про що він їм говорив не знаємо, але, не виключено, навіть сварив…

До проблем освіти надійшло 49 пропозицій. Вони стосувалися ремонтів закладів освіти чи побудови нових. Цікавий коментар з цього приводу висловила в.о. обов’язки освітянського відомства Надія Багряк. Дала зрозуміти владному товариству, що проблеми освіти треба вирішувати, починаючи не зі шкіл, а зі створення робочих місць. Бо села старіють і все те, про що йшла мова, нічого не вартує, якщо не буде людей у містах та селах, якщо вони дружно виїжджатимуть на заробітки, або на постійне місце проживання в інші країни. У районі зосталося 53 школи і трохи менше 6 тисяч школярів. За останнє десятиріччя дітей поменшало втричі. І це катастрофа! Є школи, у яких тридцять дітей і їх треба понижувати у статусі, бо й перспектив нема. Батьки перестали дітей народжувати… Нині навіть у містах, як от Хирів, Добромиль, зменшується кількість учнів. Деякі школи взагалі треба закривати, бо дітей там уже не чекають… Мшанець, який мав колись 300 дітей, тепер уже не чекають… Іван Грись пригадав потішну ситуацію. Свого часу, як представник нардепа Андрія Лопушанського був у Турківському районі, де залишилося три десятки дітей у школі і її  треба було закривати. Тоді хтось із владних чиновників заявив директорові школи, мовляв, я вас років вісім тому просив: прийміть на роботу трьох-чотирьох молодих педагогів, вони матимуть місце праці, потім у кожній молодій сім’ї буде по два учні – і все ж легше. А директор тримав на посадах давніх пенсіонерів, які своїх дітей уже не заводять… Тетяна Терлецька не зовсім погодилася з пані Багряк. Каже, що рано чи пізно, а ситуація має змінитися і треба вберегти ті освітні споруди, які маємо. До речі, свого часу люди на радощах дев’яностих років нищили колгоспні ферми. Тепер вони здалися б, а нема…

17 народних пропозицій стосувалися медицини – та ж проблема: ремонти і збереження ФАПів у деяких селах.

Підсумовуючи розмову, Іван Грись  сказав, що всі ці людські проблеми, зібрані воєдино – це така собі дорожня карта, над якою треба працювати. Є немало обласних програм і, якщо захотіти, то можна вигравати проекти під ті чи інші справи. Тетяна Терлецька відзначила, що у районі є Стратегія сталого розвитку, де у принципі всі ті проблеми відображені, щоправда, і Стратегія потребує удосконалення. А ще зауважила, що все сказане – далеко не всі людські біди. Бо десь люди активніше виступали на зустрічах з владоможцями, а десь – ні. І сказала те, що любить повторювати: все залежить від активності громад та їхніх лідерів…

А ми собі думали про те, що нарада з масою проблем була корисною, але чи щось зміниться? І тому, коли писали про це, не розуміли, чи варто вселяти людям якісь надії?

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити