Іван Денькович запропонував Юрію Гамару «розігнати» лінивий депутатський корпус,

SambirWZ
8

Іван Денькович запропонував Юрію Гамару «розігнати» лінивий депутатський корпус,

а кореспонденту «Високого Замку» запропонували поторгувати валютою чи цвяхами, аби лише хтось із депутатів прийшов на сесію поголосувати

Четверта спроба «добити» позачергову сесію Самбірської міської ради  вдалася, хоча перед тим треба було традиційно очікувати на кворум майже півтори години. За цей час встиг підслухати засідання бюджетної комісії з приводу актуального питання – у одному закутку міста може не розпочатися опалювальний сезон.

ДЕПУТАТ Олег Полюга, він же директор теплокомуненерго, просив у влади до 200 тисяч гривень, бо котельня на вулиці Шевченка (поруч з медколеджем) почала нахилятися, а стіна будівлі відпадає. Цей об’єкт обігріває ратушу, медичний коледж, училище культури… Населення від цієї котельні уже відключилося. І взагалі, як ми здогадалися, теплокомуненерго робить все можливе, щоб люди від’єднували квартири від центрального опалення, бо це і для підприємства складно, і для споживачів – дорого. Станом на сьогодні, за словами Олега Полюги, населення боргує півтора мільйона гривень за спожите тепло. На таких подають до суду, суди виграють, але судовиконавці твердять, що нічого взяти з таких сімей через їхню бідність. Одне слово, треба рятувати котельню. Труба, до слова, перехилися настільки загрозливо, що на маківці відійшла на два з половиною метри убік. Катастрофа! Принаймні, може статися. Справа утруднюється ще й тим, що на Львівщині лише одна фірма має ліцензію на проведення таких робіт. Члени бюджетної комісії, схоже, також хилилися до думки про те, що треба знайти у бюджеті ті 200 тисяч для порятунку котельні. Але як тільки мали за це проголосувати, Володимир Кульчицький-Поливка демонстративно покинув засідання комісії і сесію загалом. Він попереднього разу обіцяв нашому репортерові, що на кворум може очікувати лише 15 хвилин. Цього разу уже минуло 25 хвилин після десятої ранку. Тому рішення по котельні прийняте не було… Треба сказати, що однозначної думки у деяких депутатів з приводу котельні нема. Того ж дня у кулуарах ми почули міркування такого штибу: чому коштом платників податків мають ремонтувати котельню, на яку давно мав би назбирати колектив Олега Полюги самотужки і не йти на жебри до міської казни.

Ті ж депутати, не проявляючи ненависті до комунальних підприємств, чи, тим паче, їхніх директорів, нагадали нам цікаву річ. Коли за попередньої каденції створювали «Об’єднане», то це підприємство мало об’єднати під одним дахом і водоканал, і жек, і теплокомуненерго. Тобто, головним буде начальник «Об’єднаного», а матиме заступників по теплу, воді чи жеку. Тоді й економія коштів буде велика і толку більше. Бо виходить парадокс – одні одним «зичать» за гроші якусь техніку. Але справа навіть не у цьому. СКП «Об’єднане», наприклад, має багато грошей за львівське сміття, а водоканал – на ладан дихає… Коли ж комунальні підприємства об’єднаються, то й фінансова ситуація стабілізується, і спільної скоординованої праці буде більше. Це була ідея попередників, але нехай нинішніх господарів ратуші це не дратує, бо справа загалом добра. Депутати, які нам про це розповідали, обіцяли підняти тему знову.

Та повернемося до сесійної зали, де депутати нервово чекали на кворум. Іван Деньковичпішов у царину свободи слова і пообурювався: чому він має приходити в ратушу і по півтори години очікувати, поки хтось із обранців прийде. Запропонував міському голові Юрію Гамару розпустити депутатський корпус, скликати віче і розповісти людям, які депутати не ходять на сесії. Виносять важливі для міста питання, а за них нема кому голосувати. Юрій Петрович почув пропозицію Івана Степановича, але не прокоментував ніяк… Будемо вважати, що то був просто крик душі пана Деньковича… Обурювався і Володимир Мурайко, мовляв, у нього така робота, що має бути на багатьох об’єктах одночасно, а мусить просто так відсиджувати у ратуші години. Далі було оригінальніше. Не називаючи прізвищ, обранці обурювалися, мовляв, хтось із депутатів торгує валютою, хтось – цвяхами, і страшно їм покинути робоче місце. Від безнадії діждатися ще когось із депутатів, хтось порадив обирати наступного разу лише журналістів, бо вони ходять сумлінно. Хтось попросив кореспондента «Високого Замку» якусь годину поторгувати цвяхами, щоб депутат зміг прийти і проголосувати. Мені за це виторг обіцяли… Кулуари потім говорили про те, що міський голова Юрій Гамар і секретар міськради Юрій Дмитришин мають забезпечувати кворум, щоб чемні депутати не були заручниками нечемних, і вважають, що це прямий обов’язок очільників…

Любов Мосійчук зажадала у мера тлумачень на тему ремонту стадіону. Виявляється, будуть щось лагодити і розпочнуть з так званої «дикої трибуни». Нехай вас не дивує, що стадіон «внесла» у сесійну залу Любов Миколаївна. Річ у тому, що її зять Олександр Ролько є президентом футбольного клубу «Білка» Пустомитівського району. Ми не знаємо, за кого уболівала депутат Мосійчук – за зятя, чи за рідне місто, однак авторитетно ствердила, що «Самбору» до «Білки» ще треба дотягуватися. А про пластикові сидіння на стадіоні сказала так: якщо на них сісти, то можна упасти. Може для того, щоб не відповідати на не зовсім зручні питання з приводу ремонту стадіону, Юрій Гамарзазначив, що коли того дня на матчі з’явилася така розкішна жінка, то уболівальники на гравців уже не дивилися… А ще під час затяжної розминки ми почули, що на мера очікує прийом громадян. Одна пані, наприклад, вирішила особисто розповісти «татові міста», що у неї вимагають у лікарні 7 тисяч гривень хабара. Вух першого заступника міського голови Ігоря Несторака жінці замало…

Дочекавшись одного «штика», обранці взялися до праці. Перед тим секретар ради Юрій Дмитришинпровів депутатам «майстер-клас» з приводу розуміння регламенту. Цій темі у попередньому випуску ми присвятили багато уваги – як рахувати кворум. Отож, кандидат юридичних наук Юрій Дмитришин переконав депутатів, що для реєстрації достатньо 18 депутатів (половина) плюс один мер. Сесія вважається правомочною, коли на час реєстрації було власне 19 осіб. Оскільки Володимир Кульчицький-Поливка покинув сесійну залу, але на початку зареєструвався, то, на думку Юрія Любомировича, сесія може працювати і ухвалювати рішення вісімнадцятьма голосами. Влада попросила журналістів написати ще раз, хто не ходить на сесії. Ми уже писали попереднього разу, але активність обранців є на сайті міськради – кому цікаво, можуть глянути. Скажу заздалегідь, що веселого там мало, бо ходять або не ходять цілими фракціями і здебільшого одні і ті ж.

Наступного дня після сесії до мене зателефонував пан Кульчицький-Поливка і перепитав, як правильно називається моя посада, а потім розтлумачив, що подаватиме до суду через незаконно прийняті міськрадою рішення, бо кворуму бракувало. Роблю висновок, що доведеться ходити до суду свідком. Хоча що тут свідчити – факт залишається фактом: рішення приймали 18 голосами «за».

До речі, чотири питання того дня прийняли практично без обговорень, бо боялися, щоб якийсь «штик» не покинув несподівано сесійну залу. Погодилися з підприємцями, які не хочуть встановлювати власним коштом прилади для зчитування показників газових лічильників. А потім розпочали процедуру продажу з аукціону трьох земельних ділянок на вулиці Білозіра (дві) та Карпенка-Карого. Судячи з усього, деякі землі підуть під багатоповерхове будівництво, а продаж з аукціону поповнить міську казну.

На радощах, що закінчили сесію, обранці заспівали прощальний Гімн, хоча мер встиг перед тим попередити, що буде ще одна позачергова сесія, бо з котельнею на Шевченка однаково треба щось робити…

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар