Ігор Галан жив тими, кого виховував…
З Ігорем Галаном ми вчилися у паралельних класах Самбірської СШ №10. Це уже потім він став Майстром спорту з важкої атлетики, відомим наставником-педагогом.
А раніше – звичайний хлопака, як усі ми, і навіть за своєю статурою не нагадував важкоатлета. Коли ми їздили взад-вперед електричками зі Самбора на науку, чи зі Львова, то якщо в купе попадався нам Ігор, то ми уже знали: розмова піде про його інфіз, про визначних спортсменів-тренерів. Чомусь і досі пам’ятаю (не знаю, навіщо) імена його професора Джафарова чи тренера Бересньова… Найцікавіше, що Ігор жив не своїми перемогами, яких вистачало, а чужими. Зрештою, як і пізніше, коли сам тренував хлопців, то тішився їхніми успіхами і при зустрічі так само називав десяток прізвищ. Він просто любив спорт, любив людей, він віддавав себе улюбленій справі і нічого не вимагав взамін. Останні роки керував реабілітацією студентів Самбірського СПТУ-швейників і так само при зустрічах розповідав, кому з його вихованців ставало легше. А коли хтось із хлопчаків поїхав на змагання, в яких брали участь молоді люди з обмеженими можливостями, то я був зобов’язаний прибути в училище і розповісти про переможця, бо насправді – ці діти-інваліди не обмежені, а обмежені, на думку Ігоря Ярославовича, ті, які мають змогу, але не займаються спортом.
Та повернуся у шкільні роки. У дев’ятому класі до нас прийшов тренер ДЮСШ Петро Качмарик – тепер викладає фізвиховання у медколеджі. І підбирав собі юнаків у щойно створену секцію важкої атлетики. Тільки за йому відомими параметрами і тестами він обрав, на подив нам, худорлявого і геть не важкоатлетичного Галана. Видно, “чуйка” не підвела, бо Ігор став Майстром спорту, а його наставник Петро Петрович так і зостався кандидатом у майстри. Зрештою, так і має бути, так і вихованці Ігоря його переросли… Пан Качмарик розповів, що одного разу, це ще було за Союзу, коли Ігор здобув титул Майстра спорту, а змагання були десь в Росії, то зі самбірського вокзалу не пішов додому розповідати про успіх батькам, а до нього на квартиру. То була найвища міра вдячності і поваги. “Я аж заплакав”, – зізнався Петро Петрович…
На жаль, життя Тренера обірвалося тоді, коли він ще так багато міг зробити… Але мені приємно, що його пам’ятають, його шанують, у його честь влаштовують змагання. Мабуть, Ігор з небес бачив і радів, скільки юних атлетів прибуло в Самбір на турнір його пам’яті, щоб продовжити його справу… Я вдячний синам Роману та Олегу, які започаткували таку спортивну імпрезу власне у Самборі, якому батько віддав усього себе… І це вперше за останні 17 років у нас відбувся зліт важкоатлетів…
На змаганнях в ДЮСШ зустрів людей, яких у принципі не чекав там побачити. Відомий на наших теренах Олег Тимчак – ветеран правоохоронних органів і органів місцевого самоврядування, виявляється, в інституті займався штангою і ставав переможцем. Побачився з заступником директора Самбірського лісгоспу Ярославом Півтораком. Виявляється, його син Іван займається важкою атлетикою. А я чомусь думав, що діти лісівників неодмінно мають бути лісівниками і штанга їм ні до чого. Однак тут інший цікавий момент: Півтораки жили колись по сусідству з Галанами.
Турнір зібрав більше 50 юнаків у двох вікових групах: від 13 до 15 років та дівчата віком до 15 років, які представляли Самбір, Львів, Жидачів, Борислав, Дубляни і навіть Волинь… Місцями я був шокований. Виходить хлопчина ростом більше метра, а двигає таке, що я б піднатужився. Або дівчата – тендітні і зовсім не мускулисті, але можуть… Потім я сам себе заспокоїв: давні українки тільки на коромислах і носили воду, бо чоловіки не могли…
В офіційній частині виступили авторитети важкої атлетики з вітальними словами – головний суддя Роман Галан, перший тренер Ігоря Петро Качмарик та голова Львівської обласної федерації важкої атлетики Василь Дзвінник. А нагороди вручали учасник Ігор Олімпіади в Ріо-Де-Жанейро 2016 року, чемпіон Європи та світу серед юніорів Володимир Гоза і старший тренер збірної команди України з важкої атлетики Майстер спорту України міжнародного класу Андрій Гентош. Оце рівень!
І ми були б геть неправі, якби не назвали переможців турніру. Нехай не ображаються заїжджі, але ми лише про своїх, про самбірських. Отож, переможцями стали: Костянтин Тихомиров – у ваговій категорії до 38 кг. СК “Козак”, Данило Петелько – до 45 кг. СК “Козак”, тренер В. Гончаров. Нехай нашим фортуна не так часто посміхалася, але хіба Самбір влаштовував турнір пам’яті Ігоря Галана заради того, щоб гостей образити?
Роман ІВАНЧУК.