Ігор Галан жив тими, кого виховував…

SambirWZ
41

Ігор Галан жив тими, кого виховував…

З Ігорем Галаном ми вчилися у паралельних класах Самбірської СШ №10. Це уже потім він став Майстром спорту з важкої атлетики, відомим наставником-педагогом.

А раніше – звичайний хлопака, як усі ми, і навіть за своєю статурою не нагадував важкоатлета. Коли ми їздили взад-вперед електричками зі Самбора на науку, чи зі Львова, то якщо в купе попадався нам Ігор, то ми уже знали: розмова піде про його інфіз, про визначних спортсменів-тренерів. Чомусь і досі пам’ятаю (не знаю, навіщо) імена його професора Джафарова чи тренера Бересньова… Найцікавіше, що Ігор жив не своїми перемогами, яких вистачало, а чужими. Зрештою, як і пізніше, коли сам тренував хлопців, то тішився їхніми успіхами і при зустрічі так само називав десяток прізвищ. Він просто любив спорт, любив людей, він віддавав себе улюбленій справі і нічого не вимагав взамін. Останні роки керував реабілітацією студентів Самбірського СПТУ-швейників і так само при зустрічах розповідав, кому з його вихованців ставало легше. А коли хтось із хлопчаків поїхав на змагання, в яких брали участь молоді люди з обмеженими можливостями, то я був зобов’язаний прибути в училище і розповісти про переможця, бо насправді – ці діти-інваліди не обмежені, а обмежені, на думку Ігоря Ярославовича, ті, які мають змогу, але не займаються спортом.

Та повернуся у шкільні роки. У дев’ятому класі до нас прийшов тренер ДЮСШ Петро Качмарик – тепер викладає фізвиховання у медколеджі. І підбирав собі юнаків у щойно створену секцію важкої атлетики. Тільки за йому відомими параметрами і тестами він обрав, на подив нам, худорлявого і геть не важкоатлетичного Галана. Видно, “чуйка” не підвела, бо Ігор став Майстром спорту, а його наставник Петро Петрович так і зостався кандидатом у майстри. Зрештою, так і має бути, так і вихованці Ігоря його переросли… Пан Качмарик розповів, що одного разу, це ще було за Союзу, коли Ігор здобув титул Майстра спорту, а змагання були десь в Росії, то зі самбірського вокзалу не пішов додому розповідати про успіх батькам, а до нього на квартиру. То була найвища міра вдячності і поваги. “Я аж заплакав”, – зізнався Петро Петрович…

На жаль, життя Тренера обірвалося тоді, коли він ще так багато міг зробити… Але мені приємно, що його пам’ятають, його шанують, у його честь влаштовують змагання. Мабуть, Ігор з небес бачив і радів, скільки юних атлетів прибуло в Самбір на турнір його пам’яті, щоб продовжити його справу… Я вдячний синам Роману та Олегу, які започаткували таку спортивну імпрезу власне у Самборі, якому батько віддав усього себе… І це вперше за останні 17 років у нас відбувся зліт важкоатлетів…

На змаганнях в ДЮСШ зустрів людей, яких у принципі не чекав там побачити. Відомий на наших теренах Олег Тимчак – ветеран правоохоронних органів і органів місцевого самоврядування, виявляється, в інституті займався штангою і ставав переможцем. Побачився з заступником директора Самбірського лісгоспу Ярославом Півтораком. Виявляється, його син Іван займається важкою атлетикою. А я чомусь думав, що діти лісівників неодмінно мають бути лісівниками і штанга їм ні до чого. Однак тут інший цікавий момент: Півтораки жили колись по сусідству з Галанами.

Турнір зібрав більше 50 юнаків у двох вікових групах: від 13 до 15 років та дівчата віком до 15 років, які представляли Самбір, Львів, Жидачів, Борислав, Дубляни і навіть Волинь… Місцями я був шокований. Виходить хлопчина ростом більше метра, а двигає таке, що я б піднатужився. Або дівчата – тендітні і зовсім не мускулисті, але можуть… Потім я сам себе заспокоїв: давні українки тільки на коромислах і носили воду, бо чоловіки не могли…

В офіційній частині виступили авторитети важкої атлетики з вітальними словами – головний суддя Роман Галан, перший тренер Ігоря Петро Качмарик та голова Львівської обласної федерації важкої атлетики Василь Дзвінник. А нагороди вручали  учасник Ігор Олімпіади в Ріо-Де-Жанейро 2016 року, чемпіон Європи та світу серед юніорів Володимир Гоза і старший тренер збірної команди України з важкої атлетики Майстер спорту України міжнародного класу Андрій Гентош. Оце рівень!

І ми були б геть неправі, якби не назвали переможців турніру. Нехай не ображаються заїжджі, але ми лише про своїх, про самбірських. Отож, переможцями стали: Костянтин Тихомиров – у ваговій категорії до 38 кг. СК “Козак”, Данило Петелько – до 45 кг. СК “Козак”, тренер В. Гончаров. Нехай нашим фортуна не так часто посміхалася, але хіба Самбір влаштовував турнір пам’яті Ігоря Галана заради того, щоб гостей образити?

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар