Індійців чи монголів легко відрізнити від бойків, але все одно пруть на кордон

Розповіді про будні прикордонників минулого разу ми закінчили тим, що шкода громадян Монголії, які пробиралися у Євросоюз, а їх зупинили біля Галівки. 

Аби бути послідовним до кінця, мусимо визнати, що так само шкода і громадян екзотичної Індії, яких стражі порядку зупинили біля «Смільниці». Просто сумлінний житель села Тиха повідомив куди слід, що у бік кордону рухаються дві невідомі постаті. Прикордонний наряд одразу вирушив у бік ймовірного перебування правопорушників і невдовзі знайшлися чоловіки,  1988 та 1995 років народження, громадяни Індії, які мали намір незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску. Ми не конче добре розуміємося у всіх цих прикордонних справах, а тому маємо недолуге питання: якщо іноземці з далеких країн пруть на наші терени, аби перейти «колючку», значить відчувають, що тут можна легко досягти мети, навіть залишаючи сліди в глибокому снігу, чи не так? Може їм хтось допомагає з наших, з місцевих? Бо якби іноземці знали, що наш кордон – наче стіна, то конче не їхали б туди, де індійця чи монгола дуже легко відрізнити від корінного бойка… Хоча може й не маємо рації, бо кордон справді надійно захищений, а ті трафунки з затриманням – банальна випадковість…

Роман ПОГОНИЧ.