Іспит Миколи Цепенди перед громадою став іспитом Олега Синютки
«Важка артилерія», добравшись до губернатора, випросила міст у Лопушанці
Якщо керівнику області Олегу Синютці доведеться слухати такі звіти голів РДА у кожному районі, то він, мабуть, знудиться. Коли наш Микола Цепенда на зустрічі у Старому Самборі просив півгодини для того, щоб розповісти про свої успіхи та проблеми, то пан Олег відразу парирував: навіть президента стільки часу не слухають. Микола Володимирович обіцяв скорочуватися, але перебрав навіть президентський “ліміт”. Нарід з числа депутатів, сільських голів і службовців був підкреслено мовчазний та ввічливий, а у підсумку зустрічі з’ясувалося, що хочуть чути не пана Цепенду, а пана Синютку. Але про це згодом…
200 доларів на кожного мешканця Старосамбірщини?
Микола Володимирович розпочав з того, що продукції торік виробили на 21 мільйон гривень більше, ніж позаторік. Цифра начебто мала справити гарне враження, але обличчя слухачів чомусь були кам‘яними. Головним чином зростання дали старосамбірські вітряки і добромильське деревообробне підприємство. Про такий потужний гігант місцевої економіки як “Екватор” очільник району не згадував взагалі, хоча ще кілька років тому горяни начебто пишалися цим колективом… Будівельних робіт виконали на суму майже 5 мільйонів гривень… Ке–рівники районів люблять пишатися інвестиціями. Микола Володимирович офіційно нарахував 141 тисячу доларів. Хоча вважає, що фінансові вливання треба рахувати інакше. На його думку, до того числа треба зарахувати майже півтора мільйона євро, вкладених у об‘їзну дорогу в райцентрі. Хоча у нашому розумінні, хоч дороги – справа важлива, але інвестиції цінні тоді, коли їх вкладають у виробництво і робочі місця. Однак, це тільки наше розуміння. За даними пана Цепенди, на одного мешканця припала сума у 200 доларів. Потім господар “білого дому” говорив про проекти, мікропроекти, завдяки яким у район прийшло немало коштів. Додав субвенції і навіть субсидії, але сказати, що то потужні вливання у ра–йон, до яких особливі старання доклали керівники району, можна з натяжкою. Взагалі, такі звіти ми слухаємо уже багато літ з різних уст. Мушу зі сумом констатувати, що мало що міняється – ну хіба цифри, але тенденції старі. Ну, згадали укотре вклад наших великих землевласників, які, якщо ми правильно підрахували, обробляють майже півтори тисячі гектарів ґрунту. Прозвучала цифра: чи не вперше в аграрній історії району великі інвестори зібрали по 38 центнерів зерна з гектара. Нівроку! Але влада, радше всього, до цих центнерів не має ніякого стосунку… Цікавіше виглядає те, що інвестори планують спорудження елеватора…
Гравій можна, але трішки
Далі пішло про дороги – чи не найболючішу тему. Микола Цепенда так швидко прочитав список відремонтованих чи підлатаних доріг, що ми навіть не встигли занотувати. Може й добре, бо, як з’ясувалося, те, що торік лагодили, уже починає сипатися. Закцентував увагу на потребі мати більше автобусів “Школярик” – щоб дітей возити у великі школи, бо у районі є багато класів з малою кількістю дітей – і це теж проблема.
Цікавий показник нашого життя, який журналісти особливо люблять. Середня зарплата у районі – майже 2500 гривень. Найбільшу заборгованість залишає за собою страшевицький “Прикарпатзахідтранс“. Але заборгованість від місцевої влади не залежить… Потім Микола Цепенда торкнувся і інших тради–ційних проблем. Вкотре нагадав про свої мрії багаторічної давності – міжнародний пункт пропуску у Нижанковичах (і дороги там же), продаж курортної зони Смерічка та інше.
Доповнили доповідача голова ради Тетяна Терлецька, яка запевнила львівського гостя у співпраці з паном Цепендою, міський голова Ігор Трухим розповів про перспективи розвитку міста, зокрема, згадав, що Старий Самбір не має жодної заправки, які нині стали прибутковими не тільки для власників, а й місцевих бюджетів.
Коли оголосили процес запитань–відповідей, то з’ясувалося, що місцевий люд не має жодної претензії до Миколи Володимировича, а всі – до губернатора. Тому коли першим піднявся сільський голова з Грьозово Федір Поліжак, Олег Синютка напівжартома зазначив, що “пішла важка артилерія“. “Артилерія“, і її підтримали інші, зажадала ремонту моста у селі Лопушанка. Міст аварійний і, якщо упаде та ще під тяжістю якогось маршрутного автобуса, то буде ґвалт на усю Україну. Господар області обіцяв взяти тему на постійний контроль і до року часу виконати обіцянку. Потім слухачі пробували додати до цього моста ще один міст і у Стар’яві, ще трохи доріг. Взагалі, губернатор каже, що коли йому поталанить відремонтувати шляхи зі Львова до Турки та зі Старого Самбора до Смільниці, то буде щасливий. Шлях у бік Нижанкович ляже на кошти європейських партнерів – така задумка… З доріг плавно “з’їхали” на гравій. Депутат Василь Курій запитав, хто дозволяв брати з річок гравій на дороги у час, коли річки міліють, гублять попередні русла, а в колодязях нема води. Олег Синютка сказав, що коли два КАМАЗи гравію з узгодженого місця висиплять на дороги, то великого гріха не буде. Гріх буде, коли попри два КАМАЗи поїде на продаж ще з десяток. Олег Михайлович уже мав розмови зі силовиками на ці теми, мовляв, ловіть оптових крадіїв гравію. У чомусь львівський очільник має рацію. Бо переймаючись долею річок, мордуємося з поганими дорогами, а гравій поруч…
Була ще тема туалету у Страшевицькій школі, про що ми не так давно писали. Микола Володимирович (бо діти ходять до вітру у прямому розумінні цього слова) взяв на себе підвищені зобов’язання – цивілізований туалет буде не до 1 червня, а до 15 квітня.
Посадимо собі моркву і станемо багатими
Ще кілька рекомендацій від Синютки. Він порадив вирощувати моркву та буряки. Фермер Богдан Савка, за словами Миколи Цепенди, на моркві не прогадав. Адже в Городку діє, за свідченням губернатора, третій у світі за потужністю переробний завод і наші люди можуть мати зиск. Біля кореспондента “Високого Замку” сидів один із колишніх перших заступників голови РДА, кинув на телефонному калькуляторі цифри і підвів риску: на моркві можна заробити. Зрештою, не гріх спробувати. Гість запросив владу попрацювати з мікропроектами ще краще, аби в район капала свіжа копійка, запевнив, що будуть автобуси “Школярики“, але район має додати і своїх коштів. Порадив розвивати спорт, але основний наголос зробив на іншому. І це “інше” нам видається дуже важливим.
Так сталося, що чи не основним показником у роботі влади мають залишатися проблеми створення нових робочих місць. Скажімо, вітряки в районі – це чудово, це треба продовжувати і надалі, бо вигода очевидна, але вони не створюють стільки робочих місць, як би цього хотілося. Потужні інвестори, як от стрийський “Леоні“, у наш край не зайдуть, бо вони зупиняться тільки там, де в довкіллі живе не менше 30 тисяч осіб. У нас такого нема. Треба шукати інвесторів на якихось дві сотні працівників – не більше. Великі інвестори не хочуть розміщуватися біля кордону, бо всі працездатні чоловіки з нашого краю їздять з цигарками до Польщі, чи на стабільну роботу в Європу. І ще наголосив губернатор на потребі розвивати деревообробне виробництво.
Лава «запасних» не така вже й широка
Оце і всі владні бесіди того дня. У районі побутувала думка, мовляв, після звіту пана Цепенди (а Старосамбірщину записали у список однією з перших) будуть якісь оргвисновки. Ну, щоб довго не патякати, Миколу Володимировича будуть відправляти у відставку. Опозиціонери прорахувалися – Микола Цепенда ще довго буде нами керувати, бо до звіту у його обласного шефа претензій не було. Зрештою, наш очільник тримається на керівному пості чи не найдовше у районі – до нього звикли, він до всіх звик. Так і живемо… Зрештою, якби навіть хтось і захотів його поміняти, то відразу виникне питання: на кого? Владна лава запасних у горах не така вже й широка.
Роман ІВАНЧУК.