Добра староста з Черевичної

SambirWZ
658
У слова «староста» у мене завжди були два поняття. Староста студентської групи – це той, який відповідає за дисципліну, та пильнує тих, хто з пар втікає. І весільний староста – це той, який бере на себе відповідальність за те, щоб гостям було весело та цікаво. Тепер до цього переліку мушу додати не просто значення, а цілу посаду – староста села. Це та особа, яка, будучи найближче до людей, бере на себе відповідальність бути мостиком між керівництвом громади і селянами… Власне, після децентралізації утворився інститут старост – посадовці мають «під собою» і більше десятка сіл…

Надія ЧЕРЕВИЧНА – староста лише трьох сіл, які приєдналися до Самбора, – Стрілковичі, Дубрівка та Ваньовичі. Ми знайомі з нею давно – вродлива жінка, політик, багаторічний депутат, підприємець, але я, чесне слово, геть не знав її як людину, яка може взяти на себе пряму відповідальність за таку кількість сіл… І це уже не та Черевична, з якою можна було довго про щось говорити, вона тепер постійно поспішає… Тому наша розмова в офісі «Високого Замку» була короткою. Розпочали з того, чому не працюють заклади культури на території колишньої Стрілковицької сільради. У відповідь нам показала фото – провалена дерев’яна підлога одного із закладів культури. Ще щось казати? Тут ремонт негайно потрібен… А ще з того закладу з якогось закапелка з-під підлоги витягнула чотири нові зацвілі цвіллю м’які крісла. Як вони там опинилися? Тепер їх відмивають і просушують… Пані Надія гортала знимки у своєму телефоні, демонструючи, чим займається. Тут вона разом з небайдужими, яких сама ж скликає, чистить фоси, прибирає сніг – в колишній сільраді під сходами для снігоочистки – дерев’яна палиця з прибитою фанерою… Прочищає свердловину, яку замулило, чистили баскетбольний майданчик біля школи, звільняли від бур’янів тротуари, які були чистими, здається, ще за часів Олександри ХРОБАК. Підбирала обрізані кимось гілки… Привітала разом з мером Юрієм ГАМАРОМ 100-річну ювілярку… Це лише те, що увійшло у фотозвіт… Попри це, є маса складних земельних ситуацій, є люди, які опинилися у непростих житлово-побутових умовах, є відвідувачі, яких треба вислухати і не просто вислухати, а щось мудре порадити. Кілька разів у тиждень треба поїхати чи в Дубрівку, чи у Ваньовичі… 

Та не господаркою єдиною… Для молоді влаштовує дозвілля, для жіночок після п’ятдесяти – вечірки-посиденьки. Приїжджали зі Львова організатори і влаштували зустріч «Золотолітки». Це той цікавий вік, коли жінки уже віддали своїх дітей світам широким, внуки десь там ростуть, а їм ще треба самореалізації чи просто посидіти-погомоніти… Ну, хто їх зрозуміє, як не староста жіночої статі…   

Як на наш погляд, те, що староста села фоси чистить, показуючи добрий приклад, допустити можна, але це не прямі обов’язки. Мабуть, кожен голова громади має взяти на роботу в одне село одного комунальника на зарплату. І щоб чоловік повний робочий день чистив фоси, підмітав, обрізав зайві гілки, щось підмальовував, підремонтовував… Штати в ТГ тепер дуже великі, то хіба зайвим буде один комунальник замість, наприклад, одного бухгалтера?

…Зрештою, пані Надія просто запросила нас у гості, щоб ми самі побачили, як воно виглядає життя очима сільського старости. Неодмінно заїдемо. Зрештою, як і будемо раді зустрічам, нехай коротким, з іншими старостами. А то вся увага нині головам громад, а тих посадовців газетними статтями чомусь не балують. 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар