Громадські слухання «повернули» стрілу у шию оленя на гербі Самбора

SambirWZ
305
Люблю інколи для гарного настрою почитати коментувальників у соцмережах. Один з них одного разу вдався до відвертостей: навіщо стільки пишуть у соціальних мережах про стрілу та оленя на гербі Самбора? Хіба від того життя в місті поліпшиться, хіба будуть нові робочі місця і відрахування до бюджету? Заспокойтеся! Це не настільки актуальна тема для містян. Знайдіть інше. Якось так… Все «правильно» – історичні теми нові робочі місця не створюють… Але є люди, яким небайдужа минувшина, є, зрештою, геральдика кожного міста, яка, як правило, автентична. Це своєрідна печатка кожного населеного пункту. До слова, свого часу колишній голова Старосамбірської районної ради Володимир ГОРБОВИЙ багато постарався для того, аби кожне село району мали свій герб і прапор. Це те, чим громади мають пишатися і вирізнятися одна від одної…

У Самборі свого часу вдалися до того, що змінили прадавній герб. Спочатку стрілу витягували зі шиї оленя, пускаючи її повз неї, а у 2007 році взагалі забрали стрілу з герба. На це була воля тодішній райців міської управи. Скажу одразу, я як мешканець Самбора, який шанобливо ставиться до історії, був категорично проти будь-яких змін. Якщо стріла була віками і пращури це сприймали, то навіщо сучасники мають там борсатися? Але було те, що було: як нині пам’ятаю, встав один з депутатів і виголосив на сесії – непорядок! Польська королева Бона підстрілила нашого українського оленя. Треба стрілу забрати… Від цього, здавалося б, дивного виступу почалися розмаїті слухання. Одного разу в ратуші виступав відомий геральдист Андрій ГРЕЧИЛО і ледь не на пальцях пояснював нашим обранцям, що є речі, які не можна змінювати. Геральдика – це наука, яка має свої закони, норми, правила. Проте, тоді пана Андрія як фахівця ніхто не почув. Якщо й почув, то зостався у меншості. Не знаю, чи є ще десь міста, які б вдавалися до змін герба, а ми прославилися. Мабуть, так було б і досі, якби не ініціативна група у соціальних мережах, яка довго дискутувала на ці теми. Група, звісно ж, була за те, аби стрілу повернути в шию оленя і відновити історичну справедливість. А ми б сказали, історичну помилку, допущену 2007 року.

Дискусії вивершилися в урочисті громадські слухання в Народному домі, які минулого тижня провадив, крім ініціаторів, заступник мера Святослав УХАЧ. Все відбувалося дуже скрупульозно – людей брали на список, видавали мандат для голосування. Була поважна президія з числа ініціаторів Сергія ЛЕМЯКІНА, Ігоря МЕЛЕХА, був депутат Роман ПАВЛІШАК, науковці Андрій ГРЕЧИЛО, Дмитро КАДНІЧАНСЬКИЙ та інші… У залі разом з журналістами та телеоператорами було до півсотні осіб, дехто до голосування не дотерпів. Нам розповіли, що вперше офіційно знайшли відбиток герба Самбора у Кракові 1539 року. Зрозуміло, що існував олень зі стрілою і раніше. Андрій Гречило назвав байкою, ніде не підтвердженою, розповідь про польську королеву Бону з луком. Бо якщо Бона й була на наших теренах, то значно пізніше, ніж був створений автентичний герб. Повідали нам і про те, що в Дрогобицькому музеї досі зберігається флюгер, що був на Самбірській ратуші, – олень зі стрілою. От те, що флюгер у сусідньому місті зберігається, якось дивно – прив’язаний в кімнаті до газової труби. Мені, признаюся, і досі дивно, чому Дрогобич не віддав нам наш раритет?      

Потім пішли запитання-виступи-міркування. Дечому я дивувався, хоча, здавалося б, треба звикнути до всього. Хтось пропонував над головою оленя намалювати червоно-чорне знамено. Хтось випитував, а яка тварина була на гербі до оленя? Стріла символізує собою насилля над тваринами! Потім дискутували на теми, чи були довкруж Самбора ліси з оленями, чи болота з луками. Плавно перейшли на територію колишнього єврейського цвинтаря, а потім на міський цвинтар, де колись хотіли спорудити величний монумент воїнам УГА, але так сталося, що у вісімдесятих роках на цьому місці провадили нові поховання. Хтось вчив самбірян любити свою історію в пам’ятниках і закликав оцінити, яка чистота біля пам’ятника польським орлятам, а які бур’яни на могилах наших героїв…

Але попри це, товариство все ж поверталося до проблем стріли у шиї оленя. І вже після того, коли обговорили все, що можна було обговорити, таки взялися за голосування. Переважною кількістю голосів – 38, громадські слухання дійшли висновку, що стрілку треба повернути в шию оленя і виправити історично-геральдичну помилку, відмінити те рішення, яким стрілу забирали. Підсумок мене не здивував, бо прийшли шанувальники стріли. Тих, хто проти, було небагато.

Ініціатори святкували свою маленьку перемогу. Хоча до їхньої остаточної перемоги ще далеко. Наразі то є перший крок. Потім вердикт слухань має розглянути профільна комісія міської ради, а вже тоді проєкт рішення виносять на сесію, яка має прийняти історичне рішення. На якомусь із цих етапів можуть активізуватися противники стрілки і хтозна, чия візьме. У всякому випадку, рішення нинішніх депутатів міськради має розставити крапки над «і» на усі наступні віки. 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар