Відкритий ринок землі кидає нам виклики
Я сьогодні не про стадіони, дороги чи інші блага, а про ситуацію, яка видається мені стратегічною і складною. Бо можна мати і стадіони, і дороги, але бути чужим на своїй землі.
Ви уже знаєте, що в Україні відкритий ринок землі. Через всілякі проблеми, житейські негаразди, які обсіли людські уми, ми не надто звертаємо увагу на те, що є діячі, які не проти заволодіти нашими чорноземами. Ми почнемо розуміти це тоді, коли у той чи інший спосіб з’ясується, що нашими полями управляє уже хтось інший. Сьогодні великі латифундисти, розмаїті холдинги та товстосуми уже підлещуються до селян, аби виманити їхні паї, пропонують фантастичні умови оренди, бо законодавство так хитро сплетене, що потім ті ж орендарі заявлять про свої права на паї, чи з’ясується раптом, що вони уже в черговий раз кимось чи комусь продані. Працюючи на посаді заступника міського голови Нового Калинова, на жаль, щоразу частіше відчуваю, що наші селяни не відчувають новітніх загроз, не орієнтується в сучасному законодавстві, а ті паростки нашого дрібного фермерства, які з труднощами та в конкуренції проростають, щоразу частіше стикаються з великими труднощами. Ви знаєте ситуацію, яка виникла у Великобілинського фермера Івана Кільгана. Приїхали невідомі люди і хотіли зібрати ту пшеницю, яку вони не сіяли. Це новітнє рейдерство. Богу дякувати, за сільського підприємця заступили правоохоронні органи, прості люди, офіційні засоби масової інформації. Але я не бачу жодних гарантій того, що завтра не приїде хтось до іншого фермера і не застосує ті ж методи. Ситуація з господарством пана Кільгана може бути першим дзвіночком. А тому, я вважаю, треба створити потужну громадську чи будь-яку іншу організацію, яка б займалася захистом нашим невеликих фермерських господарств, які є в принципі уже в кожному селі – юридичний, податковий супровід і просто захист свого сільського виробника. Наразі хотів би, щоб така організація виникла на базі Новокалинівської громади, а потім до нас доєдналися б і фермери інших громад. Скажу простіше: якщо ми, скажімо, на теренах колишніх Турківщини, Старосамбірщини, Самбірщини облаштуємо такий собі спільний оборонний вал, то ніякий холдинг не буде улесливо пропонувати нам щирі та оманливі оплати за паї, аби згодом ними заволодіти, ніякий рейдер-загарбник сюди не потикнеться. Просто не хочеться стати жертвою шахраїв, не хочеться вижити з рідної землі своїх фермерів і не хочеться потім пояснювати своїм дітям-онукам, як це ми їхню землю профукали.
Олег ДОМЧАК. Заступник Новокалинівського міського голови.
Від редакції. Це пост Олега Домчака у соціальних мережах ми навмисне передрукували, вважаючи, що тема актуальна. Раді, що було багато лайків і коментаторів, які схвалювали ідею об’єднання фермерів у боротьбі з новітніми викликами. Та нам хотілося б, аби структура, яка, можливо, створиться, навчатиме людей земельному законодавству. Селян цьому не вчать, вони не вчаться, а з невігласами можна чинити все, що заманеться.