Вітряки, хоспіс, втеча з ізолятора, вандал на цвинтарі, «конфлікт інтересів», афери з гравієм та інше
Згадаймо разом «Високозамківський» 2016-й, щоб не натворити помилок у році нинішньому
Щороку о такій порі наша газета аналізує разом з вами рік, який уже увійшов у минуле, щоб з висоти часу оцінити, якими ми були, чим жили, що пережили, чим пишалися, а від чого кров у жилах стила…
Ми конче мусимо розпочати свої огляди з номінації “Радість року”. Радість у тому, що у 2016-му на передовій не загинув жоден наш земляк. Бо рік попередній був “пересипаний” похоронами. Як тільки в телевізорі звучало повідомлення про чергову смерть Героя, тормошила думка: хоч би не наш, хоча на війні не буває наших чи чужих синів… Традиційно, підбиваючи рік, шукаємо того, хто б міг претендувати на “людину року”. Люди у принципі є, але назвати їх “Людьми року” не виходить, бо чогось такого особливого не вчинили… Ми довго думали, що б у нас підійшло у переможці циклу “Подія року”. Подій не бракувало, але з того, що можна назвати епохальним, найбільше сподобалася дорожня революція у двох наших районах. Це уже навіть скептики помітили, що за останні 25 років торік відремонтували найбільше шляхів. Уже мовчимо про оспівану дорогу зі Самбора до Старого Самбора – це планово, це державним коштом, це під пильним позіром іноземців. Але ж ремонтники дійшли навіть у віддалені села, де люди зневірилися у тому, що колись не побачать ям на дорогах. Не будуємо втомлювати вас перед Різдвом цифрами та кілометрами – їх на дорогах можна побачити… Кілька років тому ми вели у підсумках рубрику “Теми року”. Чесно сказати, нічого нового – всі ті теми волочимо за собою з року у рік. Цього разу першість віддаємо проблемі медицини на Самбірщині та лісозбережень – на Старосамбірщині. У принципі не було жодного номера газети, аби ми мовчали з приводу цих питань. Щоправда, чи пишемо, чи мовчимо – ефект загалом однаковий. Не дотягує до перемоги, але однаково затяжною на сторінках “Високозамківської Самбірщини” стала тема кінцевої зупинки наших провінційних маршруток у Львові. Були пікетування траси, десятки листів на ім’я львівських владоможців, але ми їм там з нашими проблемами непотрібні. Традиційна номінація “Гість року” передбачає приїзд на наші терени людини з особливою значущістю. Треба визнати, попередніх років титулованих у нас було значно більше. 2016-й був позначений лише одним поважним візитом – приїздом в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Може ми, йдучи на зустріч з нею, завищили планку, але не почули того, чого хотіли чути. А втім, не тільки наш репортер, а й медики, які чекали від шефині не теоретичних міркувань про майбутню медичну реформу…
У всі часи кожен день таїв у собі якісь несподіванки. Це, знаєте, такий цікавий стан, коли начебто все добре-добре, а потім – бабах – і сталося. Так ось, претендентами на перемогу у номінації “Несподіванка року” було відразу кілька. Зокрема, як видається, несподівано пішов у відставку секретар Самбірської міської ради Юрій Дмитришин. Непрогнозованою була і відставка голови Старосамбірської РДА Миколи Цепенди. Мирний, спокійний, врівноважений чоловік і тут – бабах! Про причини того, що Микола Володимирович пішов, говорити не будемо – писали ж бо… Несподіванкою, принаймні для нас, стало те, що депутат від БПП Старосамбірської міської ради Степан Сольчаник оголосив про свій вихід з депутатства на знак незгоди з політикою влади. Ще так мало часу минуло, а молодий чоловік уже розчарувався… Несподівано пішли у відставку керівники Самбірської та Старосамбірської поліції Василь Страшівський, Роман Чекас. Несподіванкою став і той факт, що члени Громадської ради при Самбірському міськвиконкомі обрали своїм лідером колишнього міського голову Тараса Тершовчина. Про чоловіка після зміни стількох голів уже почали призабувати, але ж ні – активний, діяльний, навіть домагається для своєї громадської діяльності при виконкомі приміщення та оргтехніки. Несподіванкою була ще одна ситуація: три представники провладної фракції “Воля” у Самбірській міськраді покинули фракцію на знак незгоди з діяльністю міського голови. Але, що цікаво, люди вийшли, але ніхто з цього трагедії не творив. Були у нас і інші несподіванки, але вони не настільки значущі. Хоча не так: вони були значущими на той час, коли сталися, але коли минув рік, то ми собі подумали: події-одноденки.
“Відкриття року” – це наша традиційна номінація. Отож, приємно вразив той факт, що наша землячка з Добромиля Наталка Петрик увійшла у п’ятірку кращих “Майстер-шефів” України на телеканалі СТБ. Достойно себе припіднесла і нас потішила.
Серед “Економічних перемог” у регіоні чогось надто вражаючого не сталося, і все ж ми вирішили визнати переможцем колектив “Еко-оптіми”, який встановив на горі у Старому Самборі ще два вітряки, а у планах – ще кілька з боку Стрільбич – прямуємо до енергетичної незалежності. До розряду таких же перемог можемо віднести і той приємний факт, що запрацювало нафтоперекачувальне підприємство у Страшевичах. Зверніть увагу, при усій нашій прискіпливості похвалити щось промислове на теренах Самбора ми так і не змогли. Є певні види на те, що будемо трішки багатшими в аграрному виробництві, але про це поговоримо наступного року.
“Провал року” – зізнатися, ми не дуже хотіли зв’язуватися з цією номінацію, бо провалів у нас – ледь не на кожному кроці. Але події, які відбулися, змусили говорити і про це. Зокрема, вважаємо ганьбою керівної команди мера Самбора Юрія Гамара те, що так і не змогли встановити майданчик зі штучним покриттям на вулиці Шухевича. Які б аргументи не звучали тоді і якими б переконливими не були, факт залишився фактом – майданчик проґавили. І щоб не бути однобоким, відразу поговоримо про номінацію “Перемога року”. До перемог ми б віднесли той факт, що в Самборі при помочі підприємця Івана Білака і, міркуємо собі, через домовленості з мером Юрієм Гамаром, не маємо біди з цвинтарною землею. У місті, на жаль, так швидко помирали, що земля кладовища буквально плила з-під ніг. Могло статися так, що ніде було б ховати. До перемог віднесли б і той факт, що коли у місті попередній орендар сміттєзбірної техніки забрав її у міста, влада змогла хутенько організуватися і знайти вихід – сміттєвого колапсу не сталося. І інша подія, яку вважали б перемогою, – відкриття у Сідому хоспісу. Проти такого комунального закладу ополчилося немало людей, у тому числі і медиків, але керівник хоспісу Тарас Струк пройшов всі пекельні випробування і заклад діє! Уперше у житті “Високозамківської Самбірщини” змушені ввести рубрику “Афера року”. І не тому, що раніше афер не було, а тому, що цьогорічна покоробила. Пригадуєте ту весну, коли на наші терени заходив “Онур”, який ремонтував шляхи. Окремі владоможці влаштували, аби підлеститися до дорожників, крадіжки гравію з берегів Дністра. Активісти і журналісти зупинили цей процес, а потім їх звинуватили у непатріотизмі. Мовляв, перешкоджаєте потужному інвесторові… Взамін за мовчання обіцяли “котлети” – це модною мовою “жмут гривень”, мер Самбора назвав журналістів “баранами”, поліція відкривала кримінальні справи, приїжджав головний правоохоронець Львівщини Дмитро Загарія, а у результаті виявилося, що всі податки “Онур” платить не містові, а району. Самбір залишився з носом. Принаймні. ми не чули, аби “Онур” відремонтував нам щось на засадах благородства – тобто, за крадений гравій. До афер ми б віднесли й інтерв’ю міського голови Самбора Юрія Гамара, у якому заявив про те, що йому раз у місяць хтось пропонував 100 тисяч гривень – тільки б він не заважав комусь. Мер обіцяв вивести цих людей на чисту воду і не вивів досі. Тому, або він зірвав чиюсь аферу, або він сам цю аферу придумав, щоб виглядати найчеснішим.
“Скандал року”. Це номінація, претендентів на яку ніколи не бракувало. Але перед тим, як перейти до спогадів, скажемо, що немало конфліктів, якими ми жили, з висоти дня нинішнього нічого не вартують – одноденки, які нічого, крім тимчасового “оргазму”, не вартують. Зокрема, і ті конфлікти, які крутяться довкола самбірської ратуші досі. Тепер перераховуємо те, що ми б назвали найпам’ятнішим. Зуміли відстояти себе перед самбірською ратушею четверта школа та школа-ліцей, яких хотіли понизити у статусі. Конфлікт так далеко зайшов, що гуманітарний заступник Наталія Зремяк була змушена написати заяву про відставку. Скандалом ми б назвали той факт, що мер Самбора, секретар міськради та заступник мера проголосували за премії собі і, за рішенням суду, стали корупціонерами. Хоча, змушені вкотре пояснити, що хоч це і “конфлікт інтересів”, але не є це щось таке страшне, від чого можна зімліти. “Кримінальні пригоди” – найбільш “пошанована” рубрика оглядин року, бо криміналу, на жаль, стає щоразу більше. Нема жодного номера газети, у якій ми б не писали про найцікавіші, чи, точніше, найтрагічніші, найбільш резонансні пригоди. Не вдаючись у деталі, просто згадаємо те, що нашим експертам здалося найбільш вражаючим – у Старому Самборі на смітнику знайшли новонародженого хлопчика, хоча матір-убивцю і досі не знайшли. З самбірського відділення поліції втекло троє підсудних і, хоч усіх їх упіймали, але в поліції відбулися чистки кадрового складу. У Лютовиськах вандал понищив близько сотні пам’ятників на цвинтарі і капличку. Хтось вистрелив по будинку родички прокурора з області у Ралівці. На горі біля Кульчиць стався вибух в автомобілі, який забрав людські життя… Ще одна рубрика, яку вивчали наші аналітики, “Події, які найбільше вразили”. Це ті заходи, що збирали найбільшу кількість людей. Отож, найбільше мало б бути люду на горі Діл, коли хотіли відкрити Вежу Пам’яті, але погода перешкодила довершити задум. Тому найбільш масовими для нас залишилися святкування чергової річниці УГВР у Сприні, акція “Отчий ліс” у Лаврові і, нехай вас не дивує, відкриття пам’ятного знака загиблому Герою Дмитру Демковському – це коли сусіди і небайдужі згуртувалися, щоб встановити пам’ятний камінь на вулиці, де жив Дмитро… І наостанок не менш традиційна номінація “Бородаті обіцянки”. Експерти довго не роздумували – відразу назвали очисні споруди у Самборі, які будують всі влади, що щойно приходять, і Нижанковицький міжнародний пункт пропуску, який уже десятиріччями “відкривають” усі, кому не лінь…
Роман ІВАНЧУК.