«Волонтери перемоги» з Риму

SambirWZ
236

«Волонтери перемоги» з Риму

З Юрієм Янчишиним знаємося давно, можна сказати, з юних літ. Бо скільки того Самбора… Щоправда, кілька років тому він змінив місце проживання і, як багато земляків, опинився в Італії. Богу дякувати, існують нині соціальні мережі і завдяки активній життєвій позиції Юрія, ми тепер дружимо через комп’ютер. Річ у тому, він став активним волонтером і про всю свою діяльність, діяльність української діаспори в Італії задля помочі військові, пише у Фейсбуці. Тому таке враження, що ні то я в Італії, ні то він – у Самборі. А днями сам завітав у редакцію “Високого Замку”…

МуШу зізнатися, що Юрій Янчишин ніколи не вирізнявся показним патріотизмом, не рвав на собі вишиванку, більше того, він доволі часто розмовляв тепер чужою нам ро-сійською мовою. Тому перше, про що запитав, звідки той патріотизм зараз? Ну, каже, якби у тебе відтяпали у квартирі одну кімнату, що б сказав? Це Юра мав на увазі Крим… А непоказним патріотизмом він зайнявся ще з часів Майдану, куди, до слова, навмисне з Італії приїжджав. Потім, коли розпочалася війна на сході, то він, здається, тільки тим і займається, що гуртує в Італії наших краян і допомагає армії. Наші там створили асоціацію “Українці в Італії” і тема війни їх ще ближче об’єднала. Разом збирають одяг, взуття, продукти, навіть метал для “буржуйок”, засоби гігієни, спальні мішки, намети. В обов’язковому порядку з кожною передачею на Україну  їдуть дитячі малюнки. Що цікаво, до благодійництва долучаються не тільки українки, а й італійці. Є одна старша пані, яка щотижня приносить свою норму – власноруч сплетених 5 шарфів. Або таке. Купують в Італії вовняні ковдри і передають самбірянці Євгенії Граніній, а тут вона шиє камізельки. І безкоштовно. Ще й сама докуповує всілякі застібки і замочки. Тепер оголосили збір шкіри (старі куртки, плащі) і так само шиють з них рукавиці та камізельки. Взуття, придбане в Італії, за потреби віддають у майстерню для ремонту. Самбірський чоботар бере чисто символічну платню. Одна пара придбаних чобіт в Італії – близько 5 євро – майже дрібниця, а нашим хлопцям на передовій – радість. Щотижня Юра їде на ринок в Римі – щось на зразок нашого секонд-хенду, і купує необхідні речі. Там вони недорогі і добротні. Переправити їх в Україну, виявляється, зовсім не складає труднощів, бо наші водії-перевізники транспортують товар безкоштовно. Не можна не назвати і цих благодійників – Богдан Шимко, Ігор Дорожовець, Богдан Ощіпок, Микола Муха, Володимир Гучок. Усе те добро везуть самбірським автомайданівцям. Юра каже, що цій структурі довіряють. А довіра у волонтерстві дуже багато важить.

Не так давно Юрій Янчишин сам був на сході. Бо одна справа – опікуватися воїнами з Риму чи Самбора, а зовсім інша – самому все побачити. Вражень дуже багато. Зрештою, привіз звідти і наряд на майбутнє. Один із підрозділів батальйону “Донбас” просить автівку. Набагато легше поміж українцями в Італії назбирати одягу чи продуктів, а от машина… Але і з цієї ситуації Юрій знайшов вихід – у селі, в якому живе, було свято. От і оголосили збір коштів на ав-тівку. Складалися й італійці. Машина вже є, чекає документів і невдовзі опиниться на передовій. Нам дуже хотілося, щоб співрозмовник поіменно назвав нам наших землячок, які допомагають армії. Згадав Ірину Гірняк, Наталю Дворецьку, а потім сказав: нас там так багато, що усіх і не назву, і не пригадаю. Та й мене, каже, не треба особливо вип’ячуватися, бо то не рекламна акція, то у нас стан душі…

І ще одне не зовсім до теми. Коли до нас приїжджають на
вакації самбірські італійці чи італійські самбіряни, то все їм тут не так – вчать жити і дивуються, як ми тут ще живемо. У випадку з Юрієм Янчишиним все інакше – таке враження, що він і не виїжджав…

Повірте, приємно писати про такі речі, про Римський батальйон волонтерів, хоча зі сумом мусимо констатувати, що у нас, в Україні, волонтерський рух чомусь починає занепадати. Ну, не видно уже того ентузіазму, що колись був.

…Оскільки журналісти “Високого Замку” – люди гостинні, запропонували Юрію з нагоди його візиту каву та щось до кави. Ви уявляєте, відмовився з тієї простої причини, що першу чарку підніме тільки тоді, коли “здохне Путін”.

 

Роман ІВАНЧУК

Вас це може зацікавити

Залишити комментар