Синютка, побачивши Кільгана на новенькому потужному комбайні, прирівняв його до «Леніна на броньовику»
Маю підозру, що фермер з Великої Білини Іван Кільган – Заслужений працівник сільського господарства, на стільки авторитетний чоловік, що може привезти на початок своїх жнив самого губернатора області Олега Синютку. Олег Михайлович приїхав. І хоча зустріч у першому варіанті протоколу називалася “святом першого снопа”, однак керівник області в останню хвилю все переграв і дійство набуло статусу робочої наради.
Олег Михайлович навіть відмовився приймати коровай, вважаючи, що короваї будуть після жнив і з новового великобілинського врожаю. Аграрна публіка, яка зібралася, вислухала коротку промову губернатора. Чогось конкретного не було.Повів мову про збереження наших родючих ґрунтів, які ми, вміло господарюючи, ще мусимо передати дітям. Згадав, що любов до землі батьки мусять передавати синам. А ми у ту хвилю подумали про те, що династії у нас є. Той же Іван Кільган змусив любити землю синів Романа і Тараса, які цілком заміняють батька, коли той вирішує стратегічні проблеми на рівні Львова чи Києва. Зустріли ми давнього аграрника Зеновія Порохнавця, який приїхав на великобілинське свято разом з сином – кульчицьким агрономом Михайлом, та внуком Назаром… Олег Михайлович зазначив, що завдяки старанням аграрників і правильним технологіям ми можемо вирощувати по 60-80 і навіть по 100 центнерів зерна з гектара. Зрештою, площа, біля якої ми зустрілися, видала на гора по 70 центнерів зерна на круг. Отож, рекорд у 100 центнерів, який запрограмував пан Синютка, близько. Потім Іван Кільган продемонстрував, як виглядає і як збирає хліб його новенький комбайн і разом з паном Синюткою піднявся у кабіну. Звідти і провадив далі свою палку і полум’яну розповідь про врожаї. Олег Михайлович настільки захопився дійством, що прирівняв великобілинського фермера до “Леніна на броньовику“. Були виступи пожежників – як вберегтися від вогню, і охоронця праці – як не загинути під колесами комбайна. Далі аграрній публіці говорили багато розумних речей науковці. Ми не будемо втомлювати читачів, бо й не слухали – побачили давніх аграрників регіону, які, зрештою, і поміж собою не часто бачаться. Наприклад, Ігор Русиняк, Михайло Чолівський, Олександр Ліщук та інші. Колись на такі наради приїжджало щонайменше два десятки місцевих господарників… Старосамбірщину представляли фермери Михайло Брошко, Павло Попович, Володимир Грушка, Андрій Бараник. Те ж, мабуть, не часто мають нагоду зустрітися, бо у кожного свій окремий клопіт.
Наостанок треба сказати таке. У районі не завжди однозначне ставлення до фермера Івана Кільгана. Хтось хвалить, хтось не конче, але Іван Степанович є таким, яким є, і без нього у районі було б нудно. Він не з тих заробітчан на землі, яких прийнято називати латифундистами, які приїжджають тільки для того, щоб із землі щось висмоктати. Він наш, місцевий. Тут його коріння, тут, мабуть, і діти Романа й Тараса Кільганів будуть працювати. Зрештою, у підпорядкуванні Івана Степановича більше тисячі гектарів землі. Вирощує пшеницю, соняшник, ярий ріпак, озимий ріпак і сою. Хто більше, зголосіться!
Чули ми того дня нарікання і на те, що добратися до свята поля було нелегко, оскільки місцями – паскудна дорога, а їде сам губернатор! Справді місцями у машині заступника голови райради Андрія Бобака нас телепало так само, як губернатора. Але хто сказав, що дороги мають ремонтувати під першу особу області? Нехай поїде, нехай подивитися…
Роман ІВАНЧУК.