У Ваньковичах «Родинне благо» буде жити за канадськими стандартами

SambirWZ
127

У Ваньковичах «Родинне благо» буде жити за канадськими стандартами

Відкривати сімейні ферми, які працюють за канадськими технологія, на Самбірщині стає модно. Щойно попереднього разу ми розповіли вам про приїзд на таке підприємство у Нагірне до Ліщуків посла Канади в Україні Романа Ващука, як на тобі – наступне відрядження у Ваньковичі, хоча без пана посла, але з правдивою канадською фермеркою.

Вочікуванні гостей ми разом з керівником управління агро-промислового розвитку Самбірщини Миколою Аничем рахували, хто з наших уже підписався під Канаду. Треба сказати, виглядаємо не зле. Бураки з Бабино, Черепаніни з Корнич, Ліщуки з Нагірного, Веселовські з Городища, Маціканичі з Кульчиць, Розкваси з Ралівки і тепер – Кравчишини з Ванькович. Пан Микола розповів, що є ще три охочі молоді хлопці взятися за нове діло. А у принципі, робить ставку на молодих господарників, бо старі, які були – або вже померли, або їм уже нічого не треба…

Відкриття ферми було традиційним. Представники дорадчої служби, які у рамках канадського проекту пильнують наших фермерів, привезли пересувну доїльну установку і розповіли про те, що ферма, яку звели господарі і яка працюватиме за канадськими технологія – це зовсім не ферма, а цех з виробництва грошей. “Друкарськими верстатами” є корови. Смисл такий: що ми вкладемо на язик корови, стільки будемо мати гривень у вимені. Як правило, наша газета упускає тему заробітків сільських фермерів, вважаючи, що це неґонорово. Бо навіщо дратувати селян та й себе особисто. Коли ми почули про “друкарський верстат”, то у одного з сімейних фермерів поцікавилися, скільки заробляє він? Він заробляє 20-25 тисяч гривень у місяць і не конче важко напрацюється. А на презентації ваньковицької родини говорили не про труднощі в Україні і навіть не про фермерство як таке, а про звичайний сільський бізнес. Богу дякувати, проблем зі збутом молока нема.

Коли ми поставили до знимки усю родину Михайла Кравчишина, то було відразу видно: не пропадують. Там стільки робочих рук – самі бачите. Їхнє господарство, яке будували, можна сказати, з нуля, обійшлося у 700 тисяч гривень інвестицій. Середня зарплата наразі 3350 гривень, але то тільки початок. За минулий рік і нинішній сплатили більше 30 тисяч гривень податків. Використовують 45 гектарів землі, вирощують овес, гречку, багаторічні трави. Мають до десятка добрих корів.

Канадська фермерка, яку ніжно називали Селін, розповіла, чому наголос у сімейному виробництві в Канаді ставлять на жінок? Виявляється, як у них, так і у нас – жінки бувають кмітливішими, розсудливішими, більш економними, зрештою, просто берегинями роду. Ваньковицьку ферму “Родинне благо” берегтиме за канадськими стандартами Галина Кравчишин.

Коли їхав звідти, то не покидало відчуття того, що усі попередні десятиліття ми дружно валили ферми, вирощували на добрій ріллі ліс, ґнирали на владу і чекали змін. І тільки тепер, як видається, починаємо відроджувати свої ґаздівства і свій селянський бізнес. Ну, і слава Богу. Бо, признатися, не чекав, що ще колись побачу заповнену худобою стайню.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар