«Біржа праці» готова відправити будівельників в Ізраїль, але кваліфікованих

Час од часу ми запрошуємо на сторінки газети нашого експерта з економічних питань, керівника Самбірського Центру зайнятості Івана Тимціва. Запрошуємо, коли назбируються питання, що найбільше турбують людей.

– Іване Михайловичу, за традицією, що зараз відбувається на місцевому ринку праці? Верховні владоможці держави кажуть, що нам стає жити щоразу краще. Чи відчувають це безробітні?

-Кількість вакансій збільшилася, як і сума зарплат, що пропонують. Люди, які приходять на «біржу» після звільнення з роботи, отримують вищі виплати, бо мали високі зарплати. Це у межах 4-5 тисяч гривень. Кількість безробітних зменшилася. Є два чинники: виїжджають за кордон і відмовляються від роботи. Відмовників знімаємо з обліку. Станом на сьогодні, Самбір та Самбірщина мають 800 безробітних. Це на рівні області. Ми і не в лідерах, і не у відстаючих за кількістю безробітних.

-Представники яких професій переважають нині на «біржі праці» і якими пропозиціями можете їх потішити.

-Найбільше тих, які перебували на державній роботі і в силу оптимізації позбулися місця праці. Вакансій є немало, але це робітничі професії. Повірте, людина, яка була чиновником, не піде точити гайки…

-Чи прийшли до вас у вересні випускники вищих навчальних закладів, у тому числі і самбірських?

-Традиційно на початку вересня маємо поповнення і наших випускників, і львівських. Однак, за моїм спостереженням, їх менше, ніж у попередні роки. Це значить, що випускники або виїхали за кордон, або пішли далі вчитися, або працевлаштувалися, причому не в Самборі чи Самбірському районі. Є серйозна проблема з випускниками училищ, бо вони для приходу на «біржу» повинні мати довідку про самостійне працевлаштування, а училище їх не дає, бо навчальний заклад вважає, що їхні випускники пішли працювати. Тобто, керівникам таких закладів не вигідно демонструвати, що їхні вихованці нікому на ринку праці не потрібні. Хоча, мушу сказати, що «покупців» на робітничі професії вистачає, однак самі випускники не прагнуть праці.

-З пенсіонерів, які працюють, уже не знімають так званий пенсійний податок. Це значить, що люди, які досягли «золотого» віку, не вступатимуться з робочих місць, а працюватимуть далі?

-В силу того, як ідуть міграційні процеси у бік Польщі, роботодавцям ще доведеться просити, аби пенсіонери залишалися на роботі. І це правда. Бо хто з молодих нині захоче на якихось три тисячі гривень підмітати, мити підлоги в лікарні чи виконувати ще якусь невдячну роботу…

-Тема останніх днів – пенсійна реформа… Вона вселяє хоч якийсь оптимізм?

-Для ринку праці пенсійна реформа не спрацює добре. Адже знайти 10 років стажу за одну ніч неможливо. Для мінімальної пенсії у 2016 році треба було 15 років страхового стажу, а вже у 2017-му – 25. Це означає, що люди здобуватимуть стаж не у нашій країні і в майбутньому їх чекає призначення соціальної допомоги після 65 років.

-Ви були помічені на Економічному форумі у Львові. Самі поїхали, чи вас запросили?

-Я сам напросився, адже одна з платформ до обговорення – майбутнє профтехосвіти, а це пов’язане з моїми безпосередніми обов’язками. Нового, на жаль, нічого не почув. Як будуть реформувати профтехосвіту, хто її буде фінансувати, учасники слухань так і не дізналися. Це моя особиста думка.

-Подейкують, ви можете відправити на роботу наших земляків аж в Ізраїль…

-Можемо офіційно скерувати, однак ніхто не хоче, адже у цій країні вимагають офіційного підтвердження фаху будівельника і відповідного стажу.

-Кожен мер, коли йде до влади, обіцяє рай на своїй території, зокрема у створенні нових робочих місць. Чи відчуваєте ви, чи відчувають директори підприємств і підприємці співпрацю з міської радою і, щоб бути об’єктивним, з районною?

-Про район. Співпраця є, але частково функції Центру зайнятості взяли на себе об’єднані громади. А щодо ситуації в місті, питайте не у мене, а у міських директорів підприємств і підприємців…

Роман ІВАНЧУК.