Як у «білому домі» головного лікаря шукали

SambirWZ
237

Як у «білому домі» головного лікаря шукали

Ми анонсували читачам, що візьмемо участь у конкурсі на посаду головного лікаря Самбірської ЦРЛ. Але не як претенденти, а як представники гласності, прозорості, демократичності і всякого такого іншого… У визначений день журналістів запросили у Самбірський “білий дім”. Спочатку на першу годину дня, потім, хоч медична комісія райради засідала, перенесли нас на другу годину. Ми чемно вичекали, але при вході у кабінет нас трішки пригальмували, мовляв, ми тут самі послухаємо претендентів, а вже потім вам скажемо. Зрештою, члени комісії, порадившись,  гласність допустили.

Чому ця тема нас цікавила? Посада головного лікаря у Самборі в наш час – посада дуже складна у зв’язку з тими проблемами, які ми уже більше року “волочимо”. Може посада і престижна, може й не передбачає особистої бідності, але ліпше бути незаможним, ніж борсатися у всіх тих фінансово-медичних бідах. Ми уже знали, що виконує обов’язки головного лікаря після добровільної відставки Юрія Денька хірург Степан Скірин. Отож, він і залишався головним претендентом на посаду. Але нам важливо було, щоб медична комісія, “зіткана” з депутатів-медиків районної ради (голову медичної комісії міської ради Романа Павлішака чомусь просили не заходити на засідання районної комісії), була справді чесною, щоб імовірний шеф Степан Скірин не тиснув на підлеглих, щоб об’єктивно оцінили старання та обіцянки іншого претендента. Ну, одне слово, як тепер модно в Самборі – щоб все було чесно. Треба сказати відразу: все було абсолютно чесно і навіть, незважаючи на наш немедичний розум, ми б віддали перевагу Степану Скірину. Інший претендент пан Володимир – має у Самборі приватну клініку, має дві вищі освіти – медичну та економічну, працював у системі, як ми збагнули, медичного страхування і має свіжий погляд на давні болячки місцевої медицини. Зрештою, свого часу ми вже висловлювали міркування про те, що на посаду головного лікаря пасувало б когось нового, якого б не обтяжували дружні і всілякі інші стосунки з колегами, і власне пан Володимир чи не найліпше пасував би цим критеріям. Однак, коли розпочався процес запитань-відповідей, то нам здалося, що цей пан не конче добре підготувався до співбесіди з членами комісії, серед яких були медичні авторитети Ярослава Юркевич, Тарас Струк та Богдан Марчук. До слова, пана Марчука ми уперше побачили у ролі керівника – напрочуд діловий у суворий екзаменатор. Медики питали про доволі елементарні речі – що робити з великою та розгалуженою системою медицини у районі, що робити з нестачею коштів, як відрізати від колективу (без “хірургічного” методу втручання не обійтися) більше двохсот зайвих людей. На наступний рік через те, що частина сільських громад по суті від’єдналася від району, на ЦРЛ припаде ще менше грошей, ніж є цьогоріч. Запитували у пана претендента, що він буде радити хірургам, коли раптом хтось із бідних (без копійки в кишені) потрапляє на нагальну операцію. А хірурги уже мають свої (чужі) борги у всіх аптеках довкола лічниці. Зрештою, конкурсант зазначив, що не ознайомлений зі структурою лікарні. Коли стане головним, вивчить і наведе порядок. …А основну ставку робить на страхування…

Наступним перед комісією постав Степан Скірин. Він виглядав значно потужніше, бо віддавна у цьому “лікарняному котлі вариться”. Йому задавали ті ж запитання, що й попереднику, і Степан Іванович відповідав переконливо. І хоч те, що говорив пан Скірин, не буде надто популярним серед медиків, але… Міжгайці треба передавати на обласний бюджет. Городище стане хоспісом, у Дублянах буде і реабілітаційний центр для воїнів АТО, дитяча лікарня стане відділенням… В хірургії, реанімації, кардіології та санпропускнику буде необхідний на початок запас ліків… Ми не маємо права випереджувати рішення медичної комісії, але можна здогадуватися. Після вердикту  переможець має бути погоджений з сесію райради, міським головою Юрієм Гамаром та керівником обласної медицини Богданом Чечоткою.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар