«Сіли, як барани…»

SambirWZ
35

«Сіли, як барани…»

Дивовижна ситуація складається у Самборі: гравій з Дністра вивозять одні, а винними стають… журналісти

У нашому розумінні, запізнюватися будь-куди – риса поганого тону. Але так сталося, що я запізнився позаминулого вівторка на зустріч активістів, влади і головного поліціянта області Дмитра Загарії, що відбувалася у сесійній залі районної ради. Увійшов з опущеною головою, пробурмотів “Перепрошую” і всівся на задню “лавку”. Незважаючи на мою огрядну фігуру, вирішив, що прошмигнув “мишкою” і мало хто звернув увагу на появу кореспондента. Тішило, що нікого з палких промовців з думки не збив.

За якихось п’ять хвилин таким же чином проникли у залу і колеги з “Самбірської газети” та вмостилися поруч. Мова йшла про актуальну тему – забір гравію… І тут несподівано піднявся з місця міський голова Самбора Юрій Гамар і звернувся до журналістів, мовляв, це ви здійняли галас, а треба було перед тим поцікавитися у представників влади, чому і навіщо возять шутер на ділянку, на якій має бути асфальтний завод дорожньої фірми “Онур”, тобто коментарі взяти. На той час наша паперова газета галасу ще не встигла здійняти, тому я вирішив, що мова йде про колег з іншої газети, бо вони були на місці події і знимкували. Хоча вимога коментарів від влади мені спроектувала фантастичну ситуацію: уявіть собі, мене якийсь вуличний шмаркач грабує – витягає гаманець, а я повинен не кричати, не пручатися, натомість збігати до його батьків і поцікавитися, чому син таку наругу наді мною вчинив… Тому,  яким таким лицем мали журналісти відмовити активістам, які заблокували вантажівки, у візиті на берег Дністра?

Ми мовчки вислухали звинувачення пана Гамара на адресу журналістів, які закінчувалися тим, що ми прийшли, сіли, навіть “Добрий день” не сказали. Щоб не виглядати паскудами, я вигукнув у зал “Добрий день”, але мені ніхто не відповів. А Юрій Петрович уточнив: “Сіли, як барани”… Знову ж таки, ос-кільки кореспондент “Високого Замку”, перепрошую, лисий, а лисих баранів не буває, то я вирішив, що то не про мене… Ми б не забивали голови читачам цими бздурами, якби не один момент. Міський голова взяв собі за моду привселюдно ображати та прозивати журналістів. Почалося з того, що спочатку ми у виконанні лідера громади стали “писаками” чи “пісюнами”, а тепер дожилися до “баранів”. Я тільки не можу розібратися, чи у цій “ієрархії” поганих слів нас цього разу принизили, чи припіднесли над попередніми “ярликами”. І то у присутності очільника обласної поліції Дмитра Загарії – поняття не маю, що він про “баранів” і мера подумав… Зрештою, ніяк не візьму втямки: чи підвищило це культурний рівень розлюченого мера, чи навпаки…

На такі образи я не ображаюся – маємо те, що маємо… Трохи історії. Самбірські журналісти працювали і співпрацювали за демократичних часів з різними мерами – Зоряном Попадюком, Остапом Чапликом, Михайлом Котом (тричі), Тарасом Тершовчиним (недобули), Тарасом Копиляком і всілякі “штуки” були, але до такого маразму, як зараз, поміж нами не доходило… Ми могли сваритися, аби ніхто не чув, залишатися при власній точці зору, але до рівня “баранів” не опускалися. Ми шануємо сучасний вибір самбірян (Юрія Гамара) і якщо треба й надалі терпіти образи – ну, така наша доля при цій каденції… Взагалі, дивовижна практика складається у Самборі – шутер з берега Дністра, наприклад, вивозять одні, а винними стаємо ми… Недавно була прес-конференція міського голови у ратуші. “Високий Замок” запросили – направду, спасибі. Але готуючись до зустрічі, я вирішив нічого надто серйозного не питати у мера, щоб не дратувати і присутністю, і запитаннями. Наївно думав розпочати нову сторінку у стосунках…

І наостанок розповім вам те, чого раніше не розповідав. Недавно у ту ж сесійну залу Самбірської райради приїжджала перший заступник голови ЛОДА Ірина Гримнак. Юрій Гамар запізнився, мабуть, з поважних причин, але увійшов у залу і, незважаючи на запрошення присісти, так і простояв біля дверей. Але ж і “Добрий день” Юрій Петрович на загал не вигукував, і ніхто його за це не бештав. Видно, тоді у залі сиділи культурні люди.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар