В «білому домі» зник останній острівець радянського життя
Ви не думайте, що ми собі покепкували… Про це навіть сказав господар “білого дому” Віталій Кімак під час освячення нової їдальні. А священики отці Богдан Добрянський і Володимир Коркуна припіднесли подію до надважливих, вважаючи, що їдальня – третій за значущістю кабінет після кабінетів голови райради та адміністрації, бо при добрій тілесній поживі і правильних керівних думок буде більше.
Ми, певна річ, не описуємо відкриття усіх їдалень, але ця подія знакова тому, що харчевня знаходиться у державній установі. Там ще з компартійних часів було найдешевше, а раз у тиждень для районних можновладців у їдальню привозили масло та ковбасу і втомлені працею чиновники могли купити собі того добра дешевше, ніж будь-де. Потім їдальня на тому ж рівні залишилася – недорого харчувала бідних людей, а чиновники стали нечасто користуватися послугами – незатишно, алюмінієві вилки, брудно і навіть… миші попід столами бігали. На рівні сесії районної ради угоду з попередніми орендарями розірвали, потім знайшли інших – господарів кафе “Час поїсти”. Ремонт попровадив господарський відділ райради своїми силами, за що керівник Мар’ян Буца отримав грамоту. Того ж дня керівний народ міг спробувати смачні страви і за невисокими цінами. Цим нас вражала господиня закладу Ірина Висоцька. З подарунками прийшли голова райради Віталій Кімак, заступник голови Андрій Бобак, за якого, коли був головою ради, розігрувався тендер на оренду. Володимир Ковалів – депутат райради, приніс цукерки, а не котлети, навмисне підкресливши, що солодощі не від “Рошена”, бо зневажає усе “рошенівське”… Зал справді гарний, нові столи, крісла і обслуга. Ми тішимося, але трохи засмучуємося, бо їдальня в “білому домі” раніше мала настояний радянський запах кнайпи, після якої довго пахнув пересмаженою олією, смачним борщем і добрими сирниками, які там були. І навіть алюмінієві ложки та вилки нагадували пам’ятні студентські роки. А тепер вже все, тепер цивілізація…
Роман ІВАНЧУК.