«Як добре, що у Юрія Івановича діти народжуються…»

SambirWZ
14

Медики знайшли можливість підремонтувати лічницю і просять, щоб влада їх не відселяла

«Як добре, що у Юрія Івановича діти народжуються…»

Саме так висловився керівник дитячої лікарні у Самборі Мирослав Ніженецький, коли отець Тарас – духовний опікун шпиталю, освячував санпропускник. Юрій Іванович – це Юрій Лешкович – депутат міськради від “Свободи”, підприємець…(на фото). Одного разу він зізнався, що ходять різні прохачі – хтось хоче гроші на футбол, хтось – на різдвяні дерев’яні містечка. Дати, звичайно, можна, але це все якесь скороминуче… А треба, якщо допомагати містові, то зробити щось таке, що було б корисне всім і зосталося на довгі літа.

А  одного разу Юрію Івановичу, у якого, як підмітив доктор, народжуються діти, довелося побути у тамтешньому санпропускнику. Те, що він побачив, вразило. Ну, якщо вікна “сифонять”, якщо величезні діри у прогнилій підлозі, то про яку увагу до дітей може йти мова. Якщо батько, як от Юрій Лешкович, побачив саме такими “ворота” у дитячу лічницю, то які у нього можуть залишатися враження про лікування взагалі, про колектив зокрема. От медики, побачивши заможного депутата, вирішили, що гріхом було б його відпустити не попросивши чогось для ремонту. Неправильно буде казати, аби діти багачів частіше хворіли, але й це треба використовувати. Нічого не вдієш – медики нині є не тільки від того, щоб лікувати, а й від ремонтів. Пану Лешковичу було трохи легше, бо початок уже зробила Галина Борівська – доставила трохи плитки на підлогу і клей. До речі, нам стало трохи дивно, що Галина Едуардівна, яка керувала молокозаводом протягом майже 20 років, раптом перестала бути директором. Але то справа не наша, добре, що її добрим словом згадують… Віддали медики належне за поміч підприємцям Володимиру Мурайку, Івану Деньковичу, Ярославу Кузьмяку, Андрію Мандзяку, Михайлу Коваліву, Олегу Французу, колективу “Ембавуд Україна”, Івану Богоносу, ПП Білячат. Але основний удар взяв на себе пан Лешкович. Хоча у такі ж батьківські ситуації потрапляли і інші, які привозили в лікарню своїх дітей, – Максим Іваник, Іван Дашинич з Кульчиць, Іван Дашинич з Самбора, а також Юрій Фоляндис, пан Масишин та інші. Схоже, доктор Ніжинецький вів облік усіх, хто доклався руками, грішми, порадами і навіть висвітленням події (були всі місцеві друковані видання). Будівельна бригада підприємця Лешковича працювала близько півтора місяця.

Були і виступи тих, кому положено виступати, – заступник голови райради Андрій Бобак, депутати міськради Роман Павлішак, Галина Криванчик, куратор дитячої медицини Григорій Іванюк. Треба сказати, медики дитячої лікарні так увійшли в “апетит” ремонтів, що ми ще не встигли каву на фуршеті випити, а нам уже розповіли, що планують далі лагодити, залучаючи підприємців і щирих людей. До слова, коли почали ремонтувати санпропускник – начебто одну кімнату, то, зачепивши її, уже потягнулися і до інших… Певно, таким же чином колектив хоче усю лічницю оновити. Тільки вийшла одна неув’язка. Як з’ясувалося уже на офіційному рівні, влада міста начебто хоче отой старий корпус лікарні (з 1953 року) у медиків відібрати, бо тяжко опалювати і утримувати, а лікарню переселити у той корпус, що вікнами на стадіон дивиться. Тому вся та праця, якою ми щойно тішилися, піде шкереберть. Лікарі про це уже чули, а тому просять владу їм не заважати і не відселяти….

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар