«Господарів ратуші» стає щоразу менше

SambirWZ
13

«Господарів ратуші» стає щоразу менше

Заяву на відставку після гуманітарного заступника «принципової, виваженої та вимогливої» Наталії Зремяк написала керуюча справами міськвиконкому Галина Кухар, яка «була керівником Гамарового передвиборчого штабу і завдяки їй він переміг»

Самбірський міський голова Юрій Гамар почав активно втілювати у життя  обіцянки, дані виборцям. Щоправда, не зовсім ті, які давав перед виборами, а ті, що після виборів…У четвертій школі обіцяв людям, що звільнить з посади гуманітарного заступника Наталію Зремяк – і звільнив…

Заяву писала сама, але під тиском, за її словами, шести чоловіків, які начебто є керівною командою мера, хоча, підкреслила екс-заступник, не працюють в ратуші… Стало цікаво, якими аргументами Юрій Петрович спроваджував до влади Наталію Романівну, представляючи її депутатам міської ради. Цитуємо публікацію “Господарі ратуші” від 24 грудня. “Заступником стала ще один викладач технікуму Наталія Зремяк, яку мер так само давно знає і не тільки по спільній праці у колективі, а й у громадській роботі. Охарактеризував її як принципову, виважену та вимогливу. І з цим ми охоче погоджуємося, але той рівень ідеологічно-культурної роботи, який був за попередньої каденції, доволі високий. Пані Наталії треба не тільки його втримати, а й підвищити, бо навіщо тоді було вибори робити”. Зараз додамо, що за неповний рік ідеологічна планка загалом втрималася, але всі ті епітети, про які говорив Юрій Петрович, характеризуючи Наталію Романівну, видно, ніякої ваги не мали, якщо мер після прецеденту у четвертій школі так легко “злив” бойову соратницю.

Повернемося до пост-виборчих обіцянок пана Гамара. Одного разу він заявив, що через недбалу підготовку матеріалів на виконком звільнить і керуючу справами Галину Кухар. Можливо, зірки на небі так склалися, але Галина Миколаївна сама написала заяву на розрахунок,  не чекаючи того, аби шість чоловіків на неї тиснули. Коли її призначали на цю посаду, а депутати  мали проголосували за неї як члена виконкому, Юрій Гамар казав (цитуємо ту ж статтю): “І нарешті, керуючою справами стала Галина Кухар. Галину Кухар знає дуже багато людей. Працювала у системі споживчої кооперації 25 років, потім в ратуші при Тершовчину, в “білому домі” – при Білаку. Розповівши про себе, Галина Миколаївна зазначила, що ні вона, ні ніхто з її сім’ї в партії регіонів не був. Чому зробила таку заяву, зрозуміло. Вона була керівником апарату райдержадміністрації у той час, коли керувала партія регіонів. І це пані Галині ставлять у вину. Міський голова зазначив, що Галина Миколаївна була керівником його передвиборчого штабу і завдяки їй він переміг і перемогло так багато представників партії “Воля”. Справді, ця політична сила несе відповідальність за справи у місті”.

Треба сказати, що з офіційної керівної команди ратуші пішли відразу дві особи, які непогано володіли ситуацією, а Галина Миколаївна була єдина з багаторічним досвідом керівної роботи, решта – педагоги-наставники і один підприємець… Огололеними зараз залишилися два важливі та публічні напрямки роботи – паперовий та гуманітарний. Зрештою, що будемо бавитися у дипломатію, пішли люди, яких Самбір вважав авторитетними та впливовими. З ким залишається мер? Це питання до нього… Проте, не проживши родиною і року, команда розсипалася. І справа не у причинах – формальних чи неформальних. І пані Зремяк могла працювати, а то повірила Юрію Гамару і пішла з ним у “порожнечу” – тепер не має роботи, судиться з ратушею. І Галина Кухар, незважаючи на пенсійний вік, могла працювати… Хоча ми не знімаємо вини з жінок, про яких пишемо, – знали, до кого йшли у підпорядкування і навіщо йшли, зрештою, мусили розуміти ще на старті передвиборчої кампанії, що докладаючи зусиль до зміни влади, беруть на себе відповідальність не за персону Юрія Гамара, а за місто… Знаєте, панове, тут справа не у тому, що кожна людина має право працювати чи не працювати на тій чи іншій посаді, а у тому, що за цими людьми стоїть доля Самбора у нинішній каденції…

До слова, у тій же статті “Високозамківської Самбірщини” “Господарі ратуші”, яку нині цитуємо, були і такі слова: “50 відсотків майбутніх успіхів чи невдач закладається під час формування керівної команди. Ми б хотіли, щоб це був успіх… За усіх вище названих заступників депутати проголосували – рівно 18 голосів. Рівно стільки, скільки треба. Якби чиясь рука не піднялася, то міський голова потерпів би на старті фіаско. Хоча 18 голосів – це надто низький рівень поваги та довіри… Чи добрий цей вибір, час покаже, а виборці оцінять…” Минув час і радісного небагато… Тепер є інша дилема: замість Галини Кухар та Наталії Зремяк треба ставити когось на посади, а лава запасних не є аж така тісна від претендентів… Та й це уже не початок каденції, коли була думка: нехай ставить, кого хоче, аби не казав потім, що йому не дали прийти до ратуші зі своєю командою… Депутати уже не ті і за будь-кого наступного разу не проголосують – маємо таке відчуття. Більше того, в надрах обранців жевріє бажання переобрати ще когось із тих, кого раніше самі ж обирали.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар